Велика Земна Подорож

     Останнім часом Шуня буквально світився від цікавості. Він підслухав історію маленького хлопчика Артема, який розповідав мамі про «море — величезну синю воду, яка шумить і лоскоче пальці на ногах». Наступного вечора дівчинка Софійка захоплено шепотіла подружці про «зелений ліс, де ростуть солодкі суниці й живуть співочі пташки». А вдень він почув, як діти на дитячому майданчику сміялися, будуючи замки з якогось «м’якого золотого піску».

     На Місяці не було ні синього моря, ні зеленого лісу, ні м’якого піску — лише холодний пил та сірі кратери. Серце Шуні стиснулося від непереборного бажання побачити ці дива на власні очі. Його хутро вмить стало яскраво-жовтим — кольором твердої рішучості.

     — Ровере! — вигукнув Шуня, емоційно махаючи вушками. — Я лечу на Землю. Я мушу сам усе побачити!

      Ровер замигав своїми зеленими фарами й тихо загарчав мотором. Він не міг говорити, але на його моніторі з’явилася траєкторія польоту до Землі та зображення старої рятувальної капсули, яка залишилася від космічної місії. Ровер підтримав ідею друга. Цілий тиждень вони разом готували апарат до польоту: змащували гвинти космічним мастилом, начищали ілюмінатори та перевіряли парашутну систему.

      У день старту Шуня обережно заліз у кабіну. Ровер натиснув своїм металевим маніпулятором кнопку «Старт». Капсула затремтіла, спалахнула яскравим вогнем і стрімко відірвалася від місячної поверхні, тримаючи курс на велику блакитну планету.

     Політ тривав кілька днів. Шуня з неприхованою радістю спостерігав крізь круглий ілюмінатор, як Земля стає все більшою і більшою. Нарешті капсула м’яко увійшла в атмосферу. Спрацював величезний білий парашут, і кораблик плавно опустився прямо на узбережжя того самого синього моря, про яке розповідав Артем.

       Коли люк відчинився, Шуня затамував подих. Його хутро забарвилося у тисячі веселкових відтінків. Повітря було теплим і пахло сіллю та свіжістю.

1. Першим ділом він зробив крок на берег і відчув, як лапки потонули в теплому, м’якому золотому піску. Це було неймовірно приємно — зовсім не так, як гострий місячний пил!

2. Потім він підбіг до води. Велика синя хвиля з тихим шумом підкотилася до його ніг і легенько лоскотнула лапки. Шуня голосно засміявся, підстрибуючи в повітря від щастя. Гравітація Землі була сильнішою, тому він не міг злітати так високо, як на Місяці, але це робило гру ще цікавішою.

3. Озирнувшись довкола, Шуня побачив стіну великого зеленого лісу. Він забіг під затінок дерев, де пахло мохом і суницями, а високо на гілках виспівували невидані птахи.

      Шуня сів на м’яку траву, дивлячись на синє небо, де весело світило сонце. Нарешті він побачив усе, про що так довго мріяв. Звірятко знало, що пізніше обов'язково повернеться на рідний Місяць до свого вірного друга Ровера, щоб привезти йому в подарунок мушлю з морського узбережжя та зелений дубовий листочок. Але зараз його велика земна подорож тільки починалася, і попереду було ще стільки цікавого!