Глава 20

— Ось ми і зустрілися, Генк, — сказав Дубаско, стоячи навпроти. — Ти думав, зможеш від мене тікати вічно? Може, ти думав, що тобі все так легко минеться?

Дубаско підійшов і з шаленою силою ударив Генка, і той впав на підлогу.

— Тебе ще багато чекає попереду, Генк, — сказав Дубаско.

Магнітна хвиля ударила по кораблю, і усі прилади на якийсь час погасли, а потім знову запрацювали.

— Що це було? — спитав Дубаско. — А взагалі, це вже не важливо. — Він активував комутатор, роздався постріл, і заряд влучив у «Буревій», і той розлетівся на шматки.

Генк підвівся і побачив, як на місці корабля залишилися лише уламки.

— Може, так і на краще, — сказав Дубаско. — Хоч Нейл і був тямущим, але зайві свідки нам теж непотрібні.

— Зв'яжіть його і пильнуйте, — сказав Дубаско. — Я повертаюсь на свій корабель, хоча і це мій корабель, — сказав Дубаско і знову зареготав.

Після вибуху Нейл відкрив двері і потрапив усередину корабля, поки системи не працювали; він витяг інтелектуальну систему і встановив Кейсі.

— Капітане, корабель під нашим контролем, що будемо робити далі?

— Ми будемо чекати.

Дубаско покинув «Вайпер», включив двигуни на скафандрі і направився до свого корабля. Потрапивши всередину, він не встиг навіть зрозуміти, що трапилось, як хтось ударив його по голові.

Нейл затяг Дубаско в одну із кімнат, і Кейсі заблокував двері.

— Капітане, що будемо робити далі? — спитав Кейсі.

— Зв’яжись з його людьми і скажи, щоб негайно поверталися, що Дубаско чекає їх у своїй каюті. Ти ж зможеш підробити його голос?

— Не хвилюйтесь, капітане, я все зроблю так, що навіть рідна мати не зможе відрізнити.

Люди Дубаско зв'язали Генка і чекали, коли на зв'язок вийшов Барон.

— Ви його зв'язали?

— Так, він і поворухнутись не може.

— Це добре, гарна робота. А тепер повертайтеся на корабель, я вас чекаю у своїй каюті.

— Але ж ви сказали, щоб ми залишались тут і пильнували?

— А зараз я кажу, щоби ви повертались. Бернс, я вам плачу не за те, щоби ви думали, а за те, щоби ви виконували мої накази. Зрозумів? Чи ти забув, на кого працюєш?

— Ні, босе.

Пірати переглянулись, але все ж зібралися і попрямували на корабель. Як тільки вони зайшли до каюти капітана, двері за ними зачинилися.

Нейл підійшов до панелі управління.

— Гарна робота, Кейсі.

— Дякую, капітане.

— А тепер я хочу, щоб ти дещо зробив, — сказав Нейл.

Після того як усе було закінчено, він покинув корабель і направився до «Вайпера».

— Нейле, я радий тебе бачити, — сказав Генк. — Я думав, ти загинув?

— Ще ні, друже, ще ні.

— Я радий, що з тобою усе гаразд, а що з Дубаско?

— Про нього зараз можна не перейматися.

— Капітане, — почувся голос Веги, — корабель Дубаско щойно зробив стрибок у гіперпростір.

— Стрибок? —  Генк подивився на Нейла.

— Я тобі усе потім поясню, а тепер нам час повертатися.

Система «Ійола», корабель Дубаско вийшов із гіперпростору.

Усі системи пройшли перезавантаження, двері розблокувалися. Дубаско вийшов з каюти, на командному містку вже стояли його люди.

— Босе, а навіщо ви нас викликали? — спитав Бернс.

— Я вас не… Нейл, сучий син. Де ми знаходимось зараз?

Його люди переглянулися.

— До біса, — сказав Дубаско.

Він підійшов до панелі управління, на місці інтелектуальної системи було порожньо. — Де ж воно? — Він подивився навкруги: чіп інтелектуальної системи лежав неподалік; він встановив його, і системи бортового комп’ютера запрацювали.

— Хоч ти мені скажи, де ми знаходимося? — спитав Дубаско.

— Після чотирьох міжпросторових стрибків корабель вийшов за периметр Об'єднаного кільця, — на екрані з’явився маркер розташування. — Якщо ви бажаєте отримати точнішу інформацію, уточніть свій запит.

— Нам негайно потрібно повернутися назад.

— Так, звісно, встановіть заряди для міжпросторових стрибків, — відповіла інтелектуальна система.

— Як я їх встановлю, коли в нас їх немає?

— Тоді, на жаль, ми не зможемо повернутися, допоки їх не знайдемо.

— Відправ повідомлення, щоб нас звідси забрали, — сказав Дубаско.

— Так, я відправлю повідомлення, тільки укажіть місце призначення.

— Повідомлення: відправ моїм людям наші координати, і також повідом, що нам потрібні стрибкові заряди. Хай негайно їх доставлять.

— Так, я вже відправив ваше звернення, строк доставки повідомлення — шість з половиною місяців.

— Що?

— Так, саме стільки потрібно, щоб наш сигнал зміг добратися до найближчої арки.

— Це що? Мені доведеться з цими бовдурами тут сидіти пів року?

— Це не обов'язково, ми знаходимося біля планети, яка повністю підходить для життя, її відкрив…

— Мені байдуже, хто її відкрив, саджай нас туди.

Корабель приземлився на планеті, яка була повністю придатна для життя: свіже повітря і багато зелені.

Дубаско зі своїми людьми спустилися з корабля, до них підійшли кілька представників місцевих жителів.

Вони були довгов'язі, з первісним одягом, який тільки прикривав їх пояс, а в руках вони тримали довгі палиці.

— Що це таке? — спитав Дубаско.

— Це молода планета, її мешканці перебувають на ранньому етапі розвитку, — відповіла інтелектуальна система.

— Дуже добре, замість двох бовдурів ще й ці, — Дубаско кинув швидкий погляд у сторону.

Один із представників первісної раси підійшов до Дубаско і вщипнув його за руку, наче перевіряючи, наскільки він м'який.

— Ану, забери від мене свої граблі! — крикнув на нього Дубаско.

— Я чув, що первісні люди, — почав тихим голосом Бернс, — іноді бувають людожерами.

— Хай тільки спробують, — з викликом у голосі відповів Дубаско.

Це ще не кінець. Я ще повернуся, і вони мені за все заплатять!