Глава 10

В Аркадії можна було купити все що завгодно, головне питання — чи вистачить у тебе на це грошей. Капітан знав, що все, пов'язане з двигунами, знаходилося на нижньому поверсі біля шостого ангару, саме туди він і прямував.

Генк зупинився біля великої вивіски, на якій було написано «Магазин у Фреда». Він зайшов усередину і побачив худорлявого зеленого представника раси Зельда. Помітивши покупця своїм великим оком, продавець розплився у широкій привітній усмішці.

— Вітаю вас у нашому чудовому магазині, — майже театрально розтягуючи слова, сказав Фред, — тільки скажіть, що вам потрібно, і я з радістю знайду вам товар найвищої якості за найнижчими цінами. Кажіть, що вам потрібно, і я з радістю вам допоможу.

— Мені потрібні стрибкові заряди для двигуна.

— О, чудово, скільки потрібно: п'ять, десять? Можу продати вам оптом з великою знижкою.

— Мені потрібно три одиниці.

— Добре, добре, три так три.

Фред подивився у свій планшет, на його обличчі з’явився подив.

— Не може бути, вам дуже пощастило! Якраз сьогодні ви стали тисячним покупцем, а це означає для вас дуже вдалу покупку з величезною знижкою у десять відсотків. Піті, де ти є? Лети сюди негайно! — кудись убік гукнув Фред.

До них підлетів маленький дрон із двома маленькими ручками і верхівкою, наче маленький шолом.

— Вмикай трансляцію, — сказав Фред.

Піті видав бадьорий звук, увімкнув освітлення, яке йшло з-під шолома.

— Привіт усім, це ваш улюблений магазин «У Фреда», і я вітаю нашого тисячного покупця! Наступним можете бути саме ви, і тоді ви отримаєте величезну знижку, як цей щасливий покупець.

Дрон повернувся, і яскраве світло засліпило Генка.

— Ну що ви нам скажете, які у вас відчуття?

Генк потрапив у вир подій, до яких не був готовий, він просто стояв і дивився на дрон.

— Ви бачите, — дрон миттєво розвернувся до власника, — у нього навіть немає слів від радості! Заходьте до мене, і наступного разу на його місці будете саме ви. Навіть якщо вам так сильно не пощастить, у мене все одно найнижчі ціни і товари найвищої якості. Я завжди радий вас вітати у моєму магазині «У Фреда».

Він ще секунду стояв із великою усмішкою, а потім яскраве світло зникло, як і радість на обличчі Фреда.

— Так, три стрибкові заряди і десятипроцентна знижка, — він підніс пальця до рота, — а давайте краще я вам дам три з половиною відсотки на кожну одиницю, і разом якраз буде навіть краще — майже одинадцять відсотків. Ну як?

— Я думаю, що на кожну одиницю по три з половиною відсотки — це і буде на всю суму три з половиною. Чи ні?

— Послухайте, а давайте я дозаправлю заряди ще на десять відсотків — це буде якраз ваша знижка.

— А хіба можна дозаправити заправлений заряд?

— Звичайно можна, але мушу вас попередити, що стабільність таких зарядів буде трохи меншою, тому вам потрібно буде їх встановити у систему корабля протягом півтори години. Я сподіваюсь, ви знаєте, що заряди не можна зберігати довго не підключеними до міжпросторового двигуна?

— Так, знаю.

— От і добре, — бадьоро відповів Фред, — тоді я оформлюю три одиниці, і зразу після оплати вони ваші.

Генк сформував переказ на оплату і підніс руку до спеціального пристрою, на якому з'явилося повідомлення про успішну операцію.

— З вами приємно мати справу, — протягнув Фред.

Капітан Генк не міг сказати те саме про Фреда, але він розумів, що у нього немає кращих варіантів. Фред пішов і через деякий час повернувся з двома контейнерами, потім приніс іще один.

— Ось ваші три заряди до гіперпросторового двигуна, і не забувайте: їх потрібно установити протягом півтори години. Якщо ви цього не зробите, реакція в них згасне, і ви не зможете ними скористатися. Гроші за них я не поверну, але купити три по ціні одного зможу, — і після останньої фрази торговець подарував Генку свою фірмову посмішку.

— Я зрозумів, дякую. Навряд я зможу донести зразу три, мабуть, я заберу поки що два, а за іншим прийду я чи хтось із моїх людей.

— Як забажаєте, і не забувайте: «У Фреда» найнижчі ціни і найвищі знижки в усій Аркадії.

— Так, я це запам'ятаю, — неохоче відповів Генк.

Макі дуже поспішав. Він підійшов до дверей, біля яких стояла охорона.

— Куди? — спитав один із охоронців.

— Мені потрібно зустрітися з Дубаско, у мене є новини.

— Не можна, він зараз дивиться гру.

— У мене гарні новини, і якщо, скажімо так, бос не отримає їх, у нього можуть виникнути питання…

— Ну добре, добре, — сказав охоронець, — якщо добрі новини, тоді проходь.

Макі зайшов до кімнати. Вона була дуже велика, посередині стояли декілька диванів впритул один до одного, а зверху великий голографічний екран транслював гру. На одному з диванів розвалився бос піратів Деварі Дубаско.

— Босе, босе, ви ніколи не вгадаєте, кого я щойно бачив!

— Я тобі що… гадалка, щоб гадати? Ти або кажи, або забирайся і не заважай, бачиш — я дивлюся «Брудокол».

Макі перевів погляд на великий екран, на якому Арпи бігали по полю, повному багнюки, збивали один одного з ніг, забирали кіл і бігли в сторону супротивника. На екрані один здоровезний Арп, на якого бігло ще троє, дуже спритно оббіг одного, той впав, намагаючись його зупинити, другий повис на руці, але потім теж упав обличчям у багнюку, а здоровезний Арп продовжував бігти на великій швидкості до поля супротивника.

— Давай, біжи, біжи! — кричав Барон, усе вище і вище підіймаючись із дивана.

За ним біг ще один гравець, відстань між ними все скорочувалась і скорочувалась, а потім один стрибок — і вони обидва впали у багнюку.

— Ох ти і невдахо, — розчаровано вигукнув Барон і плюхнувся на місце.

— Босе, може вам щось скаже номер корабля 2355Б19?

— Та що ти мене увесь час ві… стривай, стривай.

Гість в очікуванні видав тихий смішок.

— Може, слово «Вайпер» вам щось нагадає?