14. Гроші, паливо, харчі

Еліод наказав своїм охоронцям:

– Це стерво стерегти, заберемо його з собою, – пояснив донці, – Відпустите – побіжить до Рудої, казки розповідати, – озирнувся побачив молодих людей на балконі вантажного відсіку, – Де наша маленька принцеса? – і прошепотів до Джетт, – Підемо поговоримо без свідків?

Джетт взяла батька під руку, повела до сходів, які вели на другий ярус:

– Нам туди тато. А ось і наша Сін.

Сін підхопилася і підбігла до Еліода, той обійняв її, відсторонив як перед тим і доньку, розглядав із захопленням:

– Ти стаєш з роками усе гарнішою. Як квіточка! Затьмарюєш усіх цих подіумних красунь із Співдружності! Не хочеш до мене на роботу? Зніматися у рекламі прикрас. Діаманти дуже підкреслять білу шкіру твого чарівного личка.

– Дядько Еліод, спасибі, але я поки з дядьком Кертом залишуся. Не можу я його кинути.

– Хоч від кока позбудуся, – зітхнув Керт. Надія здихатися племінниці згасла.

– Добре дитинко, я розумію твоє рішення, – Еліод насмішкувато підморгнув Кертові.

Він чудово розумів цього дивакуватого капітана, й любив познущатися над ним. Ледь помітні гримаси на обличчі Керта видавали усі емоції. Еліод побачив штурмана, привітався, – І тебе вітаю, дивне дитя таємничого народу, – одноногий антиквар злегка означив уклін, гордовито схиливши голову, Мілен також схилила голову і усміхнулася. Подобалася їй ця людина, його благородство і справді було королівським, та не сучасних королів, а тих старих, легендарних людських правителів.

– Як ти малий? – запитав замість привітання у Бейла Еліод.

– Нормально, – солдат показав пальцями знак, який на молодіжному сленгу означав, що усе чудово.

– А у нас котик є! – Сін хотіла показати гостеві чорного кота, озирнулася на Мілен, на її руки, оглянула балкон, – Але він втік, він тільки котик, справжнісінький котик.

Джетт запропонувала батькові йти до кают–компанії:

– Йдемо тато, у нас ще справа, і за нами чомусь патруль полює. Хотіла попросити тебе з'ясувати, чому він це робить.

Керт з обуренням подивився на Сін, покрутив пальцем біля скроні, тихо прошепотів крізь зуби:

– Що за дурниці ти верзеш?

– Пробач дядьку, – пискнула Сін, – я навпаки.

– Ми самі йому усе пояснимо, а ти мовчи як рибка, – наказав Керт і поспішив за Джетт і Еліодом.

– Тата тітки Джетт складно обдурити? – усміхнулася Мілен, і обняла дівчину.

– Але тітка Джетт сказала татові про кота. Я злякалася, а раптом він захоче купити Морока, – Сін вже готова була заплакати.

– Ніхто не продасть Морока, – запевнила подругу Мілен, – Його не можна ні продати ні купити, він вільна істота.

– Пробач. Більше не буду. Я злякалася, раптом спецслужби дізнаються? І будуть вивчати? Розберуть у лабораторії? Він же напевно для армії цінний?

– Розумна наша Сін, – Алю вийшов з тіні у якій ховався від чужих очей, оглянув вантажний відсік, – А не довіряє нам одноногий, залишив своїх довбаних громил. Лакі їм зуби заговорює. А Боті що там робить? Ніяк не позбудемося довбаного маніяка.

– Ботікт грошей хоче. А одноногий, напевно, не довіряє місцевим бандюкам, – підтвердив Бейл, – Ні вже, краще я тут біля гармати посиджу. У порівнянні з нашою гарматою, ці чотирирукі мавпи, як говорив наш сержант – хороша мішень для кулі. Понти та й годі. Сигарети у них якісні, сподіваюся Лакі набере побільше. Ура! Провізія прибула! Кучерявка ти за гарматою, а я пішов розвантажувати. Там напевно і випивка є, якщо дідусь збирає провіант, він завжди вино з пивом купує, любить нас, – Бейл радісно поскакав по сходах. Вмить забув власну обіцянку чатувати біля гармати.

Біля трапу вже зупинилася гравітаційна вантажівка, Лакі підігнав під неї платформу, вантажники виносили з кузова ящики, ставили на платформу. Коли бійці Лиса до них приєдналися, робота пішла швидше.

Мілен підсунулася до лазерної гармати подивилася у оптичний приціл на розвантажувальні роботи.

Алю все не вгамовувався, бурчав:

– Грошей він хоче. По довбаній шиї йому надавати, а не грошей! Ідіоту ідіотському! – з презирством випалив механік, – Ненавиджу фанатиків і фанатів, от курва! Зовсім ненавиджу. Мерзенні тварюки, зрадники!

Кіт вийшов на балкон, озирнувся:

– Мурр?

– Сідай поруч, – Мілен поплескала долонею по металевій підлозі балкона.

Алю, прислухався, вигукнув:

– О! контейнери з паливом підвезли! Піду простежу за тими довбаними фахівцями, бо раздовбають борт, та зламають до біса усі затискачі із кранами. 

Сін сіла біля Мілен і кота зітхнула і мовила:

– Чоловіки завжди біжать туди де їжа, а біля гармати тебе посадили. От вже. Вояки.

– А що не так? Мені подобається зброя, – не зрозуміла про що йдеться Мілен

***

У кают компанії затишно пахло свіжою кавою. Ріто скип'ятив воду і тепер варив дорогий напій.

Розчинна кава, яку Керт і Джетт зазвичай купували у супермаркетах біля космодрому була кислуватою. А тут така розкіш, справжня кава, Ріто боявся і крупинку загубити висипаючи порошок із розмелювача у спеціальну кавоварку для космічних кораблів.