6. Скафандри і проповіді

Майже вся команда зібралася у вантажному відсіку, біля шлюзової камери. Ще не прийшли, кок і штурман. Механік і Пілот допомагали обраним одягати скафандри.

– Алю–лю у мене рукавичка не кріпиться, – покликав механіка Бейл, мотаючи рукавичкою для демонстрації.

– Я з вами, курва, як з малими дітьми, – буркотів Алю закріплюючи рукавичку на скафандрі Бейла, – Чорт! Вона скоро зовсім відвалиться! Потрібен новий герметик. Мужик попереджаю, рука може замерзнути, чи перегрітися… Все, чорти забирай ламається, роблять одноразові двигуни, одноразові скафандри! Одноразові кораблі! Це світова змова! У цьому скафандрі у відкритий космос не можна, – Алю витяг з кишені балончик з фарбою, намалював жовту смужку на нагрудній пластині скафандра, – Готовий! Іди і не помри там.

– Нічого собі! Хрінове у тебе вийшло благословення, – спантеличено бубонів Бейл, – Налякав, придурок.

– Не бійся малий, – Ріто вдягнув на Бейла шолом, закріпив, – пам'ятай корабель за сто метрів, якщо рука заніміє, встигнеш добігти поки не відмерзне. Сін тобі компресик зробить. Так дитинко? – Ріто підморгнув Сін, дівчина почервоніла, – Сін дитинко підтвердь життєдіяльність нашого Бейла.

– Живий, – відповіла Сін, вона сиділа на гравітаційній платформі з медичним планшетом, схрестивши довгі ноги.

Ріто підштовхнув Бейла до шлюзової камери:

– Йди до шлюзу.

– Я ненавиджу скафандри, – нив солдат. Незважаючи на екзоскелет, вмонтований у скафандр, рухався Бейл важко, немов трьохсотріччний.

Капітан сам собі закріпив шолома і пішов у шлюз за принишклим колишнім космодесантником.

Лакі повністю одягнений у скафандр простягнув Сін квітку зроблену з пластикової пляшки. Дівчина захоплено заплескала у долоні:

– Яка гарна! Дякую Лакі, – Сін поклала квітку у кишеню жовтого медичного комбінезону і послала солдату повітряний поцілунок.

У Джетт зі скафандром виникли проблеми. Екзоскелет не відповідав на сигнали мозку. Алю відімкнув систему, увімкнув знову, усе, як завжди, запрацювало. Механік позначив скафандр першого помічника синьою смужкою. Пробубонів підбадьорливо:

– Цей майже у нормі. Довбані корпорації! Вибачте пані Джетт. Ось, раніше примітивні скафандри по сто років служили, чорт забирай, – Алю сховав балончик з синьою фарбою до кишені комбінезону.

Джетт кивнула, погоджуючись з хлопцем. Влада Співдружності підтримувала корпорації, які випускали ненадійну продукцію. А люди гинули через технічні несправності крихкого обладнання. У армії, чи цивільному флоті, інциденти досліджували, винних знаходили судили, чи звільняли. Але скільки вмирало на кораблях, які не належали до державних структур, ніхто не рахував.

Механік благословив дослідників:

 – Запас повітря на десять годин, якщо виникне несправність ви відчуєте головокружіння, температура почне підніматися, нестача повітря і смерть. Слідкуйте за Бейлом. Якщо рукавичка на його довбаному скафандрі через різницю тиску почне пропускати, він надується і впаде. Нехай оберігають вас пресвітлі космічні чорти.

– У нас ще є чотири скафандри. Якщо що, то ми з Алю вас будемо рятувати, прошу не наражатися на нашу швидку допомогу, – з усмішкою погрожував Ріто і штовхнув до шлюзової камери маленьку вантажну платформу, на якій лежало спорядження для роботи з камінням: відбійний молоток, два кайла, і простий мішок з пластикової тканини.

Алю поклав на платформу додаткові балони з повітрям:

– Закриваю шлюз, є кілька секунд передумати.

– Стійте, – прибігла Мілен, кинула білу коробку на платформу до ніг Сін. В руках дівчина тримала тоненькі паски, які світилися зеленим, два віддала Алю, перший поспіхом одягала на скафандр Бейла. Коли замки на пасках замикалися, вони змінювали колір на синій, від них відділялися нитки і ліпилися до пластин і тканини скафандра.

– Це що! – вигукнув наляканий Бейл.

– Це маленькі генератори, – пояснила Мілен, – щоб підстрахувати у скафандрі систему життєзабезпечення. Бо якщо буде пробій, у тебе очі з орбіт не встигнуть вилізти. Не гарним трупом будеш, – усміхнулася Мілен.

– Ти Кучерику зовсім вже? З глузду з'їхала, – нервував Бейл.

Мілен замкнула другого паска на талії Джет:

– Удачі тітко Джетт.

– Так вона нам знадобиться, крихітко, – Джетт усміхнулася, – дуже навіть знадобиться.

Алю подивився на Сін, дівчина показала пальцями знак, що все добре. Шлюз загерметизували, почало відкачуватись повітря. Ріто інструктував, перевіряючи зв'язок зі скафандрами:

– Камінці не зламайте. Чим більший камінчик, тим дорожче коштує.

– Ріто – це алмази, як ми можемо їх зламати? – запитав Капітан.

– Ці два бовдури, яких ти береш з собою, можуть все, – злостиво жартував пілот.

– Якщо виживу, вкраду у Алю–лю балончики з фарбою і напишу на ваших дверях, дядько Ріто, все що про вас думаю, – погрожував Бейл.

– Ти ж писати не вмієш, – нагадав братові Лакі.

– Тоді намалюю, – Бейл хотів копнути брата, але Алю який спостерігав у монітор за шлюзом, крикнув, – Курва, стояти струнко, довбні! Вибачте капітане, я не до вас.