4. Небезпека

Керт почухав потилицю і відповів:

– Якщо не можна назад, летимо вперед, – тицьнув пальцем у пляму на об'ємній мапі. – Це що?

– Великий планетоїд, – відповіла Мілен вивчаючи дані на екрані.

– Дуже великий? – уточнював капітан.

– Середня планета! – Мілен усміхнулась, вона вже здогадалася, що хоче зробити Керт.

– У тебе ще є "близнюки"? – запитав Капітан у штурмана і знову сів у крісло.

– Ще три, – відповіла дівчина.

– Викидай один. Ріто готуйся до маневру.

– А якщо вони не поженуться за "близнюком"? – висловила побоювання Джетт.

– Тоді план Б, – відповів капітан.

– Що в плані Б, – в'їдливо поцікавилась перший помічник капітана.

– Я ще не придумав, – розвів руками капітан.

– О ясні зорі! Ми всі помремо! – театрально вигукнув пілот.

***

З торпедного люка Лиса виплила блискуча кулька, провалилася крізь ледь помітне світло силового поля. На кулі увімкнувся маленький генератор, створив силове поле, яке розрослося до розмірів корабля, активізувалася голограма.

Голографічний двійник Лиса полетів до виходу з підпросторового каналу, набираючи швидкість, вилетів у простір таємничої дев'ятої галактики. За легендами, під час катастрофи, названої тепер Райманою (чорною хвилею), було знищено дев'яносто відсотків планет у чотирьох галактиках починаючи з дев'ятої.

Ріто ледь не підскакував у кріслі, чекаючи реакції патруля на брехунця.

– Ні, ви тільки подивіться які чудові штукенції є у нашої маленької дівчинки! – захоплено вигукнула Джетт, – Люблю тебе малятко, ким би ти не була!

– І я тебе, тітонька Джетт, ким би я не була, – жартувала Мілен.

– Маленька вреднюлька, – Джетт погладила дівчину по чорному волоссю, немов кошеня. Мілен замуркотіла.

– Піймалися! Повірили! – кричав Ріто, – От дурні!

– Ти б і сам повірив, – хитро посміхнулася Мілен, – Набирай швидкість, вони нас вже не помітять, навіть як шум на екрані. Я не буду вимикати силове поле, поки не сядемо у тому планетоїді.

– А ми будемо туди сідати? – здивувалася Джетт.

– Що значить у планетоїді!? Ми будемо у середину того страховиська залітати? Я не хочу, – обурився Ріто

– Ріто повідомив команді про посадку, – капітан відкинувся на спинку крісла.

– Я не хочу летіти до середини пористої планети дев'ятої галактики, у мене клаустрофобія, – сперечався пілот і оголосив у мікрофон, – Народ готуйтеся! Ми будемо сідати у глибинах жахливого, невідомого об'єкта. імовірно планетоїда. Може там нас зжеруть страшні монстри Раймани.

Капітан підскочив у кріслі:

– Що ти городиш?! Паніки тільки не вистачає!

– Я правду кажу! Шкодуєш нерви свого особистого дитячого садочка. А моє психічне здоров'я нікого на цьому кораблі вже не цікавить? – нервував пілот.

– Я страшенно переживаю про твоє психічне здоров'я Ріто. Ночами не сплю, так переживаю. Годі сперечатися з капітаном, стули писок і кермуй, – наказав капітан, сам увімкнув мікрофон, повідомив, – Усі все чули? Закріпіть все що може розбитися і себе теж, Алю приготуй скафандри, може знадобляться.

– Ми розіб'ємося, ми застрягнемо у шлунку цієї планети, ми всі тут помремо, – бубонів пілот собі під ніс кермуючи корабель.

– Не очікувала що коли–небудь погоджуся з панікером Ріто, – хмикнула Джетт, сіла у крісло зв'язківця.

Темна планета - немов обвуглена, від неї віяло жахом і таємницею. Поверхня у вирвах, потріскана, зяяла великими ще чорнішими дірками. Капітану здалося, що він побачив на поверхні руїни міст і зламані стовбури гігантських кремнієвих дерев.

Мілен просканувала планетоїд, його структура була пориста, наче губка. Для занурення углиб планети вибрали галерею великих печер і каналів.

– Запускаю пухнастиків, – озвучувала свої дії штурманка.

– Чому ти ці залізяки, пухнастиками називаєш? – звично насміхався Ріто.

– Антени у всі боки стирчать, – хмикнула дівчина.

– Тоді швидше їжачки, – знизав плечима пілот, передражнив, – Пухнастики. Хто ще роботів розвідників так називає? Пухнастики. – Плавно завів Лиса у величезну діру на поверхні планетоїда, – Летимо за твоїми їжачками–пухнастиками.

Діра на поверхні планети немов великий рот чудовиська розширилася перед маленьким кораблем, і "проковтнула" його.

Лис летів крізь печери дивної планети, не вмикаючи ліхтарів, роботи розвідники сканували печери, на моніторах з'явилася об'ємна карта підземної галереї. З’явилися числами розміри порожнин. Мілен залишила слабке силове поле. Раділа, говорила, що такого випробування для пухнастиків вона й чекала.

– Випробуй нову іграшку і помри, – буркотів пілот, – Поки ми не померли може розповіси, як це ми стали піддослідними щурами у твоїх родичів?

– Кермуй щурику. З ящиком беркгу (високоградусний, густий, солодкий, брендовий у космічному світі, спиртний напій) може і розповім, – насміхалася Мілен.