3. Кусаки

З динаміку пролунав хрипкий голос пілота:

– Кеп, повернися на місток. Терміново.

– Вони без мене що, з підпростору вийти не можуть? – роздратовано бубонів капітан поспішаючи до сходів. Вже з балкону крикнув бійцям, – Люк без наказу не відчиняти, навіть як пришвартуються! Навіть якщо стріляти будуть! Особливо, якщо будуть стріляти.

Лакі сповз з платформи потираючи дупу, через щільну тканину чорного комбінезону портового вантажника.

– Ноги затерпли. Я хоч не дарма так страждав? Алю лю–лю? – Лакі буцнув червоний кед механіка, той брикнув у відповідь:

– Іди на хрін Лакі! Не лізь! Бо вночі прийду у твою каюту і встромлю тобі довбану викрутку у твоє довбане око!

– Придурок, – добродушно лаявся Лакі.

– А мені він мені обіцяв плоскогубцями язика відірвати, – хвалився Бейл, – Задохлик скажений. Вилазь звідти і вали! Чоловіки будуть справою займатися.

З–під платформи, немов змія, виповз високий худорлявий юнак у брудно–зеленому комбінезоні механіка. Комбінезон був на три розміри більший ніж Алю, на на грудях написано ім'я його покійного батька Юллі Ваалла. Алю встромив пальці у своє червоне волосся, поставив його сторчма, витер носа долонею, залишивши темний мазок мастилом. Увімкнув прилад, що вимірює висоту платформи, задоволено вигукнув:

– Круто, блін! Працює! – підняв сумку з інструментами, закинув на плече, – Давайте чоловіки, працюйте. Пива хочеться, а грошей немає, – і пішов наспівуючи вподобану строфу, – "Немає у нас грошей, немає у нас пива, тверезі ми помремо, така от брат фігня! А там на тому світі зустрінуть нас химери, жахливі нетверезі, про що ми будемо з ними тверезі говорить".

– Зірка естради! – Сказав Бейл поплескуючи гравітаційну платформу по борту, перевіряючи її стійкість, – Тільки у минулому. А тепер якщо "кусакам" попадеться, буде співати у тюрмі, на стільчику перед сусідами по камері.

– От халепа, – погодився з названим братом Лакі, знову заліз на платформу, торкнувся кишені на штанах чорного комбінезоні, перевіряючи чи не забув покласти туди ніж, вигукнув коли зрозумів чим йому загрожує арешт Алю, – та ну! Ні, ні ні! Це ж і нас загребуть. За приховування.

***

– Дядя Керт!

Капітан уже був на сходах, озирнувся. Біля дверей мед–блоку стояла його племінниця Сін. Великі зелені очі, наче завжди здивовані, дивилися на Керта як на вищу істоту.

– Капітан, – за звичкою виправив Керт.

– Капітан дядько кеп, а мені що робити? – розгублено запитала дівчина. Вона трималася за ручку дверей медблока, боялася вийти за його межі.

– Сін, сиди у мед–блоці! просто там сиди! – наказав капітан, дивуючись як ця лялька з обкладинки чоловічого журналу протрималась три курси у медінституті?

Скільки разів обговорювалися дії команди під час переговорів із замовниками, або при навантаженні товару, а вона кожен раз запитувала, що робити. Капітан давно мріяв про справжній лікаря. Та хто піде на корабель контрабандистів? Хоча, треба визнати, рука у Сін легка, уколи ставить так, що навіть не відчуєш. А вже що колоти – кібер–діагност підкаже. Клеїть рани добре, перев'язки робить, що ще потрібно. Вже був на верхній сходинці, коли вона крикнула:

– А якщо поранять когось?

– Принесуть! – крикнув Керт, тихіше додав, – Не доведи боже наш Космос.

Капітан забобонно змахнув рукою уявне лихо з лівого плеча, і штовхнув двері у рубку. Погляд впав на екран радара. Там загрозливо пульсували дві крапки. Здивовано запитав:

– Хіба мало бути два кораблі?

– Я не знаю скільки їх мало бути, – буркотів пілот вмикаючи об'ємну голограму, де чітко було видно вихід з підпросторового каналу і плівку підпростору (плівкою називається межа між простором зі стабільними елементам і полотном де немає щільних об'єктів і стабільних молекулярних сполук). Біля плівки причаїлися два корабля на гравітаційних якорях.

– Скидай швидкість, – наказав капітан пілотові.

– Куди? – здивувався Ріто, – ми майже стоїмо! Вимкнемо двигун у каналі, нам гаплик! Затягне до плівки, і добрі дяді не врятують!

– А ти тримайся середини! – Керт ляснув по плечу пілота, – Ти ж бо ас! – Запитав у Мілен,– коли ми мали вийти?

– У нас п'ять хвилин кеп, можна розтягнути на десять, – відповіла Мілен, натиснула кілька кнопок. Незнайомі Керту букви і цифри заповнили малий монітор, ще й схема пішла, суцільна абракадабра.

– Вони нас бачать? – запитав капітан, витягнув з кута третє крісло, яке називали капітанським, сів у нього.

– Нас ховає «плівка», вони ловлять тільки космічний шум, – пояснила дівчина. Вона дивилася на букви і числа, стежила як одні дивні значки змінюють ще більш дивні, звіряла з тим, що бачила на голограмі.

– Знову патруль. – капітан не міг зрозуміти чому космічний патруль займається простими контрабандистами, – Може таки митники? Навіщо ми "Кусакам".

– Висить нерухомо біля жолоба – хороший якір. – Почала пояснювати штурманка, - Використовує сучасне блокування – це "Кусаки" кеп, або спецслужба. Митники не мають такого обладнання. Останнім часом нам частенько доводиться тікати від Кусак, – Мілен намагалася вивести на голограму зображення кораблів, але плівка спотворила сигнал.