2. Сім'я

Капітан Керт знав, що його «Лис» корабель надійний й міцний. У минулому Лис був військовим катером, тепер з нього зняли майже всю зброю, а броньований борт сховали під пластинами із суперпластика, щоб есмінець хоч якось став схожий на транспортний корабель.

Але невеликий космічний корабель не втратив ні маневреності, ні бойового характеру. А коли на нього встановили новий генератор силового поля, він став ще і невловимим, як справжній лис. Лисом колись називали й капітана Кера у його піратському минулому.

Капітан вийшов з рубки, піднявся сходами на третій рівень. За проектом тут мала знаходитися казарма для солдат, і люк з драбиною, яка вела на другий рівень. Коли монтували каюти, люк заварили. Зараз той люк у каюті штурмана під килимком.

Капітан пройшов вузький коридор між каютами, всього їх на кораблі десять, шість на носі, перед рубкою керування, і чотири на кормі, перед моторним відсіком. Посередині кают–компанія і камбуз.

Переборки пофарбовані у сірий колір. Стара заводська фарба зі сталевим полиском трішки відрізнялась від нової, то ж старі і нові переборки сперечалися у сірості.

Перед великим приміщенням кают–компанії сходи на другий рівень. Керт спустився по них, пройшов повз медблоку і ремонтної майстерні, де зберігалася зброя. Звідти капітан вийшов на балкон вантажного відсіку, зійшов сходами на нижню палубу, увійшов до найбільшого відсіку на кораблі. Яке займало два рівні. Темно–сіра фарба на перегородках робила цей відсік похмурим, і навіть зловісним. За військового минулого Лиса тут стояла техніка по пересуванню поверхнею планет й гармати.

На контейнерах для зберігання продовольства, на той час майже порожніх, сиділа Джетт, перший помічник капітана. Вона змінювала батарейки у руків'ї лазерного батога.

– Готовність двадцять хвилин, – повідомив капітан. Зупинився біля Джетт, – Навіть не думай мантиляти цим батогом на борту мого корабля! Минулого разу ти ледь його не спалила.

– Минулого разу я врятувала і тебе і вантаж, – Джетт заштовхала лазерний батіг за пояс, підвелася з ящиків, уперла руки в боки, – Капітан!

Капітана дратувало, коли його перший помічник так робила. Керт і Джетт були однакові на зріст, але у такі хвилини вона дивилася на нього, немов велетень на хробака, гонору Джетт вистачило б на трьох королів. Кеп склав руки на грудях, підсвідомо відгороджуючись від неї:

– Джетт? – процідив не приховуючи роздратування.

– Мені не подобається ця справа, – перший помічник обійшла капітана і пішла до сходів.

Завжди вона так, розпочне діалог і йде! Він процідив:

– Ти поводишся наче куховарка.

– Ти поводишся як дурень, – Вона, знову повернулася до нього, – Запитай хоч нашу маленьку чародійку, вона поділиться передчуттям, чим закінчиться ця зустріч у темній галактиці.

– Я не вірю у ваше жіноче чаклунство Джетт! Вона на борту штурман, а не провидиця. – криво всміхнувся Керт, - Що з тобою? Старієш? Магія то бабські дурниці. Те що вона робить це технології! Ніхто не може передбачати майбутнє! Ніхто!

– Старіти не погано Керт! Я от мудрішаю з віком, – Джетт потягнулася до нього і прошепотіла, дивлячись в очі, – А ось у тебе, мій дорогенький, здається, почалася деменція.

– Що-о ?! – Керт хотів схопити її за плече, вона невловимо швидко перехопила його руку, прошепотіла, – Не при хлопцях. Не можна бити капітана на очах команди, а у мене кулаки чешуться, – відвернулася, у сережці блиснула золота зірочка вищого офіцера зоряного десанту, виколупана із відірваних погонів, – піду за пістолетом, чорт забирай. Знадобиться.

– Тато з мамою сваряться, – тихо сказав здоровань Лакі. Він сидів на гравітаційній багатоцільовій платформі: якщо прикріпити бортики, вона могла стати пасажирською, якщо відкрутити бортики вантажною, а якщо поставити гармату – військовою. Платформа дісталася капітану Керту разом з кораблем. Шкода, що одна. Корисна машина.

– Все так погано? – перепитав другий здоровань - Бейл. Він милувався своїм пістолетом, що був модифікованим антикваріатом у робочому стані. Стріляв кулями. Цей пістолет йому Мілен подарувала на день народження.

– Так брат, з тих пір як вони роз'їхалися по різних каютах, вони сваряться тільки коли все зовсім погано, – підтвердив Лакі, – Джетт ходить, не згинаючи колін, наче у парадних ботфортах – нервує.

– Буде стрілянина, брат, – Бейл, старанно витер плямку з блискучого руків'я пістолета краєм помаранчевого светра.

Капітан підійшов до платформи яка висіла перед шлюзовим відсіком, побачив двох бійців які байдикували й пліткували сидячи на тій платформі, роздратовано наказав Бейлу:

– Сховай пістолет, але не далеко. І я тобі не тато, а Джетт не мама! – Капітан зазирнув під платформу, побачив червоні кеди, розмальовані чорною фарбою черепами і нотами, – Алю! Ти ще тут?

– Маслопузик лається під платформою вже годину, – посміхнувся Лакі.

– Ми тут поповнюємо запас бойових заклинань, – додав Бейл, він сховав пістолет у кобуру на поясі, стрибнув з платформи, легко і тихо, і теж зазирнув під неї, – Алю лю–лю! Вилазь! Вона і так висить не ворухнеться, а я собі дупу відсидів.

– Щоб через п'ять хвилин тебе тут не було! Ти чув мене? – капітан штовхнув кеда механіка, той брикнув у відповідь. З–під платформи почулося: