Кошмарна ніч

Марина, Настя і Оксана — подруги. Вони часто часто збиралися у Марини, бо вона жила сама у бабусиній хаті, яка дісталася їй у спадок. Ось і сьогодні обговорювали свято, яке було для них чужим.

- Дівчата, у нас хочуть святкувати Хелловін чи Гелловін. А як правильно? — повідомила Оксана

- Все залежить від того, з якої мови взяте слово, — сказала Марина. — Його ще називають Відьомська ніч.

- Ну і що це за свято? Вигадали казна що. Раніше і не чули про нього. Мало своїх? — бурчала Настя.

- Про нього у нас заговорили тільки в кінці 20 століття, — обізвалася Оксана.

- Не подобається воно мені. Скільки фільмів бачила, там на Хелловін обов'язково хтось когось убиває, — Настя продовжувала обурюватися .

- І нечість якась злюча, страшна. У нас в костюми Нечисті одягаються на Новий рік. Так і Кікімори, і Баба Яга, і чорти доброзичливі. Добро завжди перемагає зло, — вставила своє слова Марина.

- Може ми не ті фільми дивилися? — засумнівалися дівчата.

- Там просили допомогти у підготовці, підемо? — запитала Оксана.

- Чому б і не святкувати. Можна і допомогти. Хеловін чимось схожий на наше Різдво, — вирішили дівчата.

                                                   ***

Вони прийшли у Будинок культури, де вже кипіла підготовка до свята. На стінах висіли плакати.

- О, подивіться, це цікаво. “Хеллоувін в англійській мові означає “Вечір усіх святих”, а в давньоанглійській вислів звучить трохи по іншому і означає “День повернення усіх святих”. Святкували католики ще у 9 ст. 1 листопада.  А під кінець Х—го століття, у Франції,   2 листопада починають відмічати День Всіх Померлих вірних. Це відбувалося в часи епідемії чуми. З  Франції цей день спомину померлих поширився  по всьому католицькому світу.”

- Було свято Всіх святих, а стало Всіх померлих, — не змовчала Настя.

- А ось продовження, — підійшла до другого плакату Марина.

- “Традиції Хелловіна сходять до кельтського Нового року — Самайну або Самхейну. Вважалося, що в цей час стирається межа між світом живих і мертвих, і душі, які відійшли в інший світ, можуть повертатися на землю. Стародавні кельти, щоб задобрити духів, залишали для них частування за порогом оселі. Люди також одягали маски і одягалися в костюми (в основному, з шкурок), щоб змусити примар прийняти людину за "свого", і чим страшніше були такі образи — тим краще.”

- Це свято люблять у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії. У них за популярністю воно поступається тільки Різдву.., — сказала жінка, яка проходила повз дівчат.

- А коли пов'язують з язичництвом, то говорять, що це просто — кінець літа і початок осені—зими, — до дівчат почала підходити молодь.

- Основними темами Хелловіну в Америці є смерть, зло, окультизм та монстри.

- Перемішали різні релігії, різні свята, — все ще не могла заспокоїтися Настя.

Наступний плакат проголошував:” У США та Великій Британії святкування починають заздалегідь: вечір напередодні Хелловіну, 30 жовтня, називають Ніч пустощів (Mischief Night). У цей вечір діти і підлітки мають право розіграти своїх знайомих і сусідів. Типові пустощі включають намазування вікон автомобілів милом, закидання будинків яйцями і гнилою городиною. Діти можуть обмотувати дерева туалетним папером або дзвонити в двері, а тоді тікати. Нерідко такі жарти межують з вандалізмом, тому часто крамниці не продають дітям яйця в період святкування Хелловіну.”

- День святих, Повернення святих, Відьомська ніч.. і прийшли до того, що ніч перед Хелуїном — це Ніч пустощів, — обурювалася Настя.

- Бардак, — підсумувала Марина.

Оксана розвішувала плакати, Настя малювала стінгазету, Марина допомагала прикріплювати ілюстрації привидів, чорного кота, кажанів, повного місяця, гарбуза, чортика, свічки.

 Обговорення походження Хелувіна продовжувалося.

- Північноамериканські альманахи кінця 18 та початку 19 століття не подають ніяких відомостей про святкування Хелловіну там . Але у ХІХ ст. свято отримує бурхливе поширення і перестає обмежуватися лише емігрантськими громадами. У суспільстві воно починає сприйматися як «понуре» і «моторошне», хоч і веселе, а ніяк не релігійно—поминальне. Саме тому пуритани Нової Англії його не схвалювали, — повідомив хлопець.

- І правильн робили. Ой, подивіться, переглядають презентацію.

- За язичницькими віруваннями західних європейців у ніч Хелловіну відчиняються двері у потойбічний світ, і духи померлих приходять на землю, щоб знайти собі відповідне тіло. Тому для відкупу від усіляких скелетів, вампірів та привидів, що можуть постукати у двері, слугує відкуп — насипати торбу гостинців—ласощів, — донеслося з екрану.

- У нас на Різдво духи померлих приходять у гості, а у них за новим тілом. У нас головна страва Кутя – символ єднання з Богом, пшениця, в якій – це сакральна частина вечері – тема життя і смерті, єднання світу живих із світом померлих, мак – символ мучеництва, безневинно пролитої крові, мед – чистоти. Розпочинається Свята Вечеря молитвою, за святковим столом запалюється свічка. Одну тарілку завжди ставлять для духів померлих, які неодмінно приходять на свято. Господар починає трапезу із куті, за ним і вся родина. Існує думка, що на Святвечір треба їсти ложками, щоб у домі був мир  злагода. А у них все переросло з релігійно—поминального свята у безлад.

- Але ж тепер і у нас приживається цей Хелувін.

- Дівчата, допоможіть упоратися з головний символ свята, — попрохала Раїса

Дівчата почали чаклувати над гарбузом.

- А що ми зараз робимо?

- Ми з гарбуза робимо ліхтарик Джека.

Молодь навперебій почала ділитися тим, що знала.

- Як свідчить легенда, ірландський коваль—п'яниця одного разу обдурив самого диявола, уклавши угоду: після смерті чоловіка диявол не буде забирати його душу. <…> Дорогою додому випивоха Джек зустрів Диявола, проте йому вдалося обвести його навколо пальця — він попросив нечистого залізти на дерево за фруктами, і як тільки той видерся на розлогу крону, Джек видряпав на стовбурі хрест, таким чином полонивши Диявола і виторгувавши собі привілеї. Провівши життя в пияцтві та гріху, Джек не зміг потрапити до раю після смерті. Згідно з цією обіцянкою, Диявол також не став забирати Джека і в пекло, а лише кинув йому шматочок вугілля з пекельного полум'я. Тієї холодної ночі Джек поклав тліючий куточок у порожню ріпу, щоб той не загас. З того часу в очікуванні Судного дня він блукає по землі, освітлюючи собі шлях ліхтарем з вирізаної ріпи, і не може знайти собі місця. Ліхтарик Джека символізує душу, не прийняту ні в рай, ні в пекло.