Глава 14

   В нерозумінні того, що тільки що відбулось Френціс вилетів з бару, а пригнічена Деніз все ще сиділа за баром і час від часу перемішувала свій коктейль, поглядаючи на компанію дивних чоловіків, що сиділи скраю і насміхались з Деніз:

- А що, дамочка, флірт не вдався? - підійшов один із них до Деніз.

- А не пішов би ти! - грубо відповіла Деніз, все ще помішуючи свій коктейль.

- А то що? - кремезний чоловік взяв Деніз за плече.

   Розлючена Деніз з легкістю відпихнула чоловіка, після чого кілька раз ударила його лежачого, доки той не відключився, тим самим почала бійку з 'дружками' невихованого. Навколо 'поля бою' зібрався цілий натовп, навіть дехто з вулиці заходив у бар, щоб подивитись на бійку, хоча допомагати Деніз ніхто не збирався. Але, судячи з того, що через п'ять хвилин на підлозі лежало кілька непритомних чоловіків і з Деніз уже ніхто не бився, допомога їй не дуже була потрібна. Вона, так ніби нічого не сталось, допила свій напій і сіла, в очікуванні поліції.

   Прокинулась Деніз у відділенні поліції, але вже не як працівник, а як порушник закону. Розбудив її звук грат, що відкривались і знайомий голос:

- Деніз, що сталось? - схвильовано привітався Френціс.

- В мене те саме питання. - відповіла Деніз, розплющуючи очі.

- В барі, де ми вчора були, була бійка: ти одна проти п'ятьох чоловіків.- Говард буквально пронизував Деніз своїм поглядом.

- Ну, судячи з того, що я тут одна, комусь пощастило менше.- жартівливо відповіла Деніз.

- Деніз, при обшуку одного з учасників бійки знайшли скополамін, поки що це неофіційно, але ми вважаєм, що...

- Ти вважаєш, що мені хотіли його підсипати і добути з мене якусь інформацію.

- Як я казав, це поки що неофіційно,- промовив Френціс - тим паче, цю справу забрала поліція, а в нас три нерозкритих вбивства.

   Деніз поїхала додому, прийняла гарячий душ, переодягнулась, нанесла на лице легкий макіяж і миттю поїхла в штаб. Там вона зустріла Френціса за горою паперів: він щось бурмотів під себе:

- Тюльпани, тюльпани, тюльпани...

- Привіт, Френцісе,- вона увійшла в кабінет.- все впорядку?

- А, це ти, глянь на фото,- Френціс припідніс фото з місць трьох злочинів,- що першим кидається в очі?

- Я б сказала, що труп, але одразу помітно, що фото робив не слідчий.

- Грегор Джордан помер від епілептичного припадку, що був викликаний церебролізином, припадок стався прямо на вулиці, але видно, що фото зроблене до приїзду поліції, тому є велика ймовірність того, що фото зроблене вбивцею, таку саму картину я побачив на решті фото.

- Але де ти найшов ці фото, якщо вони не зроблені поліцією?

- А це теж не менш дивно: ці фото були встановлені як доказ у справі по вбивству. Я спробував знайти джерело цих фото, але це ні до чого не привело.

- Це все?

- Я не знаю співпадіння це чи ні, але на всіх фото можна помітити тюльпани: Джордан помер біля посольства Індії, біля якого висаджена клумба, на якій дуже виділяються яскраво-червоні тюльпани, Бішоп померла в лікарняній палаті, їй подарували багато квітів, серед яких були тюльпани, Супрію знайшли в покинутому будинку за містом, з вікна якого вид на невеличке тюльпанове поле.- трішки параноїдально прозвучало для Деніз.

- Френцісе, це ні на що не вказує, окрім того, що вбивця полюбляє тюльпани.

   Френціс продовжував задумливо поглядати у вікно:

- У Персії тюльпани вважалися символом палкого кохання, але тоді чому вбили Джордана?

- Тільки якщо вбивця не жінка.

- Деніз, 90% вбивств скоєні чоловіками.- Френціс безнадійно схопився за голову.

- Оскільки у нас немає нічого, думаю тебе зацікавить: у Джордана був психолог, його призначили йому після того, як Джордан переніс операцію по видаленню пухлини головного мозку, що і призвело до епілепсії. Ім'я психолога - Джоанна Грей, думаю можна її провідати. 

   'Не погано влаштувалась' - подумав Френціс, оглядаючи приміщення, де працювала психолог: під ногами білий мармур, на стінах дорогі картини:

- А в кабінеі в неї, напевне, стіл із золота. - вирвалось з рота Френціса.

- Ага, - доповнила Деніз - а на стінах Сальвадор Далі.

   За мить секретар дозволив увійти в кабінет психолога. Стіл був не із золота, але на стінах, явно, не дешеві картини. А на столі у кришталевій вазі стояли... тюльпани. У світі є багато квітів, які можна подарувати жінці, але тут тюльпани. Френціс одразу запідозрив щось нечисте, ще й натягнута усмішка доктора Грей при їхній зустрічі аж ніяк не викликала довіри. Дивна була ця жінка...  

Сент-Джон, Канада

- Меді, люба! - гукала жінка, пораючись на кухні.

   По сходах, що вели на другий поверх, миттю спустилась симпатична блондинка в поліцейському кашкеті:

- Так, тітко Грейс.

- Не така я й стара, щоб звертатись до мене на ви, - сміючись промовила Грейс, перемішуючи омлет, після чого перейшла до справи - Брюс казав, що хтось в його офісі дуже бажає з тобою познайомитись.

   Медісон присіла за барною стійкою:

- Сьогодні?

- Брюс, прибуде із ним з хвилини на хвилину.

   У дім увійшли сивоволосий Брюс і молодий смуглявий брюнет, який одразу кинувся знайомитись. Медісон почула той до болю знайомий голос, який вона вперше почула пів року тому назад, і який вона не може забути до сьогодні, через який вона зараз тут, і через який їй довелось змінити ім'я, голос, що змусив її страждати.