Глава 10

   Вистріл. І Говард одразу під свист пуль кинувся до тумби. Він панічно відкрив дверцята старого комоду, встав на коліна і, викинувши речі з нього, взявся за пісолет. Говард швидко піднявся і, перевіривши магазин пістолета, був готовий до чесного бою. Постріл... Вдих... І Говард вистрілив. І постріли у його сторону закінчились. Він здивовано глянув за вікно, а точніше за те, що від нього залишилось: нікого немає, лише ніч. Він під битим склом під ногами підійшов до панорамного вікна, переступив через раму і оглянувся навколо. Говард, зрозумівши що стрільця уже немає, зморений і виснажений звалився на газон.

   На дворі уже полудень. Говарда вирішив провідати Френціс, адже дивно, коли твій напарник спочатку зникає на половину дня, а потім взагалі не приходить на роботу. Він постукав у двері, але двері були не зачинені. Френціс здивувався, адже не часто побачиш не зачинені двері в пригороді Нью-Йорку. Він обережно зайшов у дім.

- Говард!- крикнув він, але ніхто не відгукнувся.

   Він пройшов прямо по коридору до вітальні. Там Френціс побачив розбите вікно, він, побачивши його, повільно потягнувся до пістолета. Він підійшов ближче, перейшов через раму, озирнувся навколо. Нікого. Френціс, пройшовши кілька метрів, побачив лежачого на газоні Говарда. Він трішки запанікував, можливо навіть злякався за свого напарника. Він без зайвих роздумів помчав до свого напарника. Френціс став на коліна і почав приводити того до тями. Говард одразу відреагував:

- Якого..!- вигукнув Говард, а Френціс відкинувся назад, спершись на руки, - чорт, Френціс, якого біса!?

- Та... я думав, що ти вже того.

- Що ' Того', мені ще рано.- відповів Говард, обтрусуючи із себе осіннє листя.

- Ти, напевне, забув, що тобі вже 42.- сарказтично мовив Френціс, теж піднімаючись.

- Ха-ха, дуже смішно. - відповів Говард, і вони обоє пішли до місця злочину.

- Що тут сталось?

- Значить це не сон,- сказав Говард- телефонуй в поліцію.

   І уже через 20 хвилин дім Говарда був оточений жовтою стрічкою, як місце злочину. Поки дім Говарда був повен криміналістів, Говард з Френцісом відійшли:

- Що сталось?

- Це дантист і він значно посмілішав за ці вісім років, раніше він не нападав на нас з Кетрін, і взагалі на працівників поліції.

- Люди змінюються, але , нажаль, не всі в кращу сторону.

   Говард вислухав і через декілька секунд відповів.

- Я хочу побачити Кетрін.

   Френціс з Говардом уже в лікарні, мчуться на четвертий поверх: до палати Кетті. Але їм на зустріч йшли чотири ФБРівці, які вели Кетті в наручниках:

- Що ви робите?-обурено запитав Говард, після чого продовжив,- доктора Кларк мали виписати післязавра.

- Лікар, який лікував Кетрін Кларк, сказав, що вона знаходиться в прекрасному стані.- сказав один з агентів, і вони попрямували далі.

   Говард з Френцісом відійшли в сторону, і через мить до Френціса надійшло повідомлення. Френціс одразу відреагував, і прочитавши його, сказав:

- Слухай, Говард, в лабораторії дізналися особистість жертви з галереї. Наша жертва - Емілі Уокер.

- Знайоме ім'я...

- Недивно, адже Емілі працювала на місцевому телебаченні.

- Є адреса місця проживання?     

    І через двадцять хвилин вони стояли на порозі дому жертви:

- Нехило.- сказав Говард, дивлячись на дім, а дім був не малий.

    Вони підійшли до дверей, і Френціс подзвонив у дзвінок. Ніхто не відчинив. Тоді вони пішли на задній двір. Як у всіх дорогих будинках, у домі Уокерів було джакузі. Але коли вони підійшли до нього, вони відчули жахливий сморід. І видовище теж було не з приємних: джакузі було наповнене кров'ю і кістками:

- Надіюсь ця кров не людська,- промовив Говард, після чого з крові виплив людський череп- дзвони в поліцію - в нас вбивство.

   А тим часом, поки Френціс з Говардом назріли нове вбивсво, у психлікарні Трентона відбувається перевіз хворих до однієї з лікарнь Техасу, і серед хворих - Майкл. Усі 14 паціентів у наручниках стали у ряд і попрямували до авобуса. Навколо їх оточили з усіх боків охоронці в синіх робах із дубинками. Їх завели до авобуса за грати і зачинили їх там. Перші двадцять хвилин паціенти вели себе безшумно, але один із ув'язненний бочав бунтувати. І через декілька хвилин до нього приєдналися майже всі, окрім Майкла, він єдиний не видавав ні звуку. Спочатку охоронці не звертали уваги, хворі як-не-як, але коли справа дійшла до крові, автобус зупинився, і один з охоронців насмілився увійти до ув'язнених, щоб заспокоїти. Як тільки грати відчинилися, зграя навіжених почала бігти до виходу, збиваючи охоронців на шляху. Охоронці усі повалені, а водій при першій можливості втік чим подальше. А Майкл єдиний, хто залишився на своєму місці. Паціенти лікарні не втекли, як не дивно, а з незрозумілих причин почали розхитувати автобус. Декілька рухів, і автобус перевернутий. Але навіженці все ще не збираються вікати. Один із них прихопив із собою бензин, перш ніж перевернути. Він як зміг обілляв бензином автобус і дістав із своєї роби пачку сірників. Один рух рукою і сірник уже горить, другий і автобус загоряється. Але неочікувано із палаючого авобуса видніється постать Майкла на краєвидах ночі, яка вилазить із салона. Він став на перевернутий автобус і націлив на зграю пісолет. До пострілів вони не розуміли, що відбувається, але коли Майкл вистрілив усі почали розбігатися. Постріл! І так ще дев'ять разів, доки не закінчились снаряди. Рештту трьох він безпощадно добив до смерті голими руками. Коли справу було закінчено, Майкл весь у крові пішов бродити товщою лісів Пенсильванії.