Глава 7

   Говард мовчки стояв навпроти спаленої до тла машини і дивився на неї. Усе, що він хотів зараз це обійняти Кетті, адже він не міг приховувати, те, що щось відчуває до неї, але йому, не знаючи правди, залишалось, лише, довести це діло до кінця і підійшов до авто. Спочатку здавалося, що машина взірвалась при зіткнені з деревом, але тоді б пошкодження були б більші, а ще й цей підозрілий запах бензину. Говард, оглянувши авто зовні, зібрався силами подивитись на тіло у багажнику. Тіло так обгоріло, що на погляд було важко визначити стать жертви. Поки Говард мовчки дивився на тіло, навколо місця дтп уже зібралась поліція і судмедексперти, Говард, побачивши їх на дорозі одразу позвав одного із судмедексперів, щоб ті спробували опізнати жертву. Але все виявилось не так просто: для опізнання потрібна ДНК або відбитки пальців, а тіло дуже сильно постраждало тому на місці було б дуже важко опізнати і тіло повезли у лабораторію. А Говард зрозумів, що тут залишилась робота тільки для криміналістів і поїхав у штаб.

   Говард не спав уже 30 годин, і думка про те що Кетті зникла аж ніяк не тягнула на сон. Він увійшов в свій кабінет і почав роздуми. До світанку він рився у горах докуменації про справи Дантиста. Єдине, що він знайшов це гроші, що були переведені на рахунок Іллера, і Говард одразу вчепився за це. Йому стало цікаво. Він помітив одну дивність, чи то було співпадіння, але число переводів дорівнювало числу убивств скоїних Дантистом. Невже це справді всі роки був Іллер, Говардові не вірилось, адже той датчик на його нозі не давав Говардові спокою. Але хто той незнайомець, що надсилав гроші?- подумав Говард. Це залишалось вияснити. А поки Говард впав у роздуми, на роботу явився радісний Френціс, який точно не дивився новини і, у якого точно була весела ніч з красивою дамою, судячи по його сіяючому лицю. Він підійшов до свого робочого місця і поклав портфель на стіл. Він уже хотів починати роботу, але його голова повернулась в сорону кабінету Говарда. Через скляну стіну він побачив Говарда за роботою, його це рішки здивувало, адже на годиннику була тільки 6-та ранку, а так рано приходить тільки Френціс і та червоноволоса секретарша Бет, якій уже перевалило за 60. Френціс пішов до кабінету Говарда, відкривши двері, він одразу відчув запах, ніби тут випили 100 чашок кави. Він трішки прижмурив лице і увійшов. Говард і не помітив Френціса, поки той на привітався. Говард привітався у відповідь і продовжив працювати. Френціс підійшов до нього і подивився над чим працює Говард за комп'ютером. Це були файли, які вкарав Іллер підчас взлому бази данних. І йому одразу кинувся файл з поначкою 'засекречено'. І він запитав:

- Що це за файл?

І Говард, помітивши Френціса, віповів:

- Це? Не можу сказати. В мене низький рівень досупу.- трішки із сарказмом сказав він, через роздраованість. Потім зрозумів, що це зможе допомогти і, повернувшись до Френціса на кріслі, запитав- ти ж колись працював  в кібер-відділі, можливо ти зможеш його взломати.

   Френціс без питань погоджується і сідає за комп'ютер. Але попереджує:

- Тільки май на увазі: у нас буде менше 2-ох хвилин перед тим, як нас помітять працівники Пентагону.- Френціс подивився на Говарда, і продовжив- Знаю, що ти не передумаєш, але ...

- Ні, я не передумав.- перебив Говард Френціса, підвисивши голос.

   Френцісу здалося, що Говард його підганяє, і почав роботу. Він, вставив флешку в комп'ютер, почав працювати. Поки Френціс взломував найбільш захищену базу данних у США, Говард, спершись на спинку стільця, з нетерпінням і водночас хвилюванням мовчки спостерігав. Нарешті... Ті дві хвилини нестерпного хвилювання закінчились. Але результат шокував навіть Говарда.

   Поки у Нью-Йорку уже усі зайняті клопіткою працею, в Істоні побита та змучена Кетті, спершись на стінку покритою пліснявою, тільки ледь прокидається від сонячних променів, що ледве проходили крізь запилюжене крихітне віконце, навпроти якого лежела вона. Кетті, поборовши несерпний біль у ногах, піднімається і починає роздуми, але враз вона згадала, в якому жахливому місці знаходиться і підняла один із ножів, які базжалісно покалічили її ноги. Вона повільно докульгала до дверей, де за час її денної неволі вічно зникав викрадач, і повільно прокрутила іржаву ручку дверей, двері відкривались із жахливим скрипом, хоча Кетті не помічала цього раніше, вона, увійшовши у крихітну кімнату, заставлену комп'ютерами та іншими приладами, одразу поставила ніж перед собою, але така обережність була зайвою, адже викрадача в ній не було, і Кетті з облегченням видихнула та викинула ніж із своїх окривавлених рук. Коли розум Кетті уже не був забитим думками про тортури, смерть чи згвалтування, вона постаралась знайти телефон, вона перерила усю кімнату, але нічого не знайшла. І після цього подумала, чому викрадачеві так ризикувати, викрадаючи її, а потім давати такий шанс втечі. Але вона відставила це питання на потім, коли зрозуміла, що двері на вихід відчинені, підібрала скальпель з підлоги і швидко побігла шукати допомогу.   

   Кетті із своїми двома переломами на ногах не швидко пересувалась по лісовій місцевості, тому вона, зупиняючись кожні 100 метрів, лише за годину кульгавої ходи змогла знайти перший дім в лісовій окрузі. Вона, побачивши цей дім, одразу підбігла до дверей і з усієї сили почала кликати на допомогу.Вона 2 хвилини кричала до охриплості, але двері ніхо не відчинив. Тоді вона оглянулась чи немає свідків і своїм пораненим плечем ударила по дверях і після другого удару їй вдалось потрапити у дім. Цей невеличкий лісовий будинок нічим не відрізнявся від інших таких же, як із зовні, так і з середини. Але Кетті в той момент не цікавив вигляд дому, єдиним пріоритеом було- знайти телефон. Вона зайшла у напівспустошену кухню з обдертими стінами і з павуиням у кутках, і така картина по всьому дому, навіть таке їй здалося неприємним, але потім вона згадала ким працює... Але незважаючи на весь нежилий вигляд дому, вона помітила мисливську рушницю, що висіла у вітальні, і судячи по тому, що на ній не було пилу, нею не давно користувались, але їй був потрібен телефон. Нащастя на кухоному столі із слоєм пилу, лежав ,неменш запилюжений, старий і брудний саціонарний телефон. Вона одразу набрала 911, але телефон навіть не був увімкнутий. Напевне Кетті була настільки рада, що знайшла будинок, що навіть не помітила, що в ньому немає електрики. Її надії на спасіння в той момент вмить згасли і вона з плачем сперлася на стіну і ,повільно опустившись на підлогу, опустила голову. Але через декілька секунд звук спускання курка, змусив її підняти голову. Перед собою вона побачила худорлявого, бородатого чоловіка, який тримав в руках мисливську рушницю, яка була направлена в Кетті. Їй здалося що це був власник цього дому, і її інуіція не підвела. Вона, піднявши руки, одразу почала розмову: