Глава 6

   Говард з Френцісом уже прибули на ймовірне місце злочину. Це був дім журналіста Роджерса. І Говардові це здалося дивним, адже саме адрес цього дому був вказаний на візитці. Аарон працював в себе в дома, тому що його роботу майже ніхто не цінував, і через це грошей на офіс не було.Тому й дім був невеликим. Говард з Френцісом, приїхавши, одразу пішли до входу, вибили двері і обшукали дім. Але ні тіл, ні слідів крові не було. Говард, нічого не знайшовши, на мить став у вітальні і задумався. І через декілька секунд до нього поступив дзвінок. Це дзвонив агент Гіпсон: біля лікарні Ленокс-Хілл знайшли тіла жінки і чоловіка у машині, і їм би не завадила його допомога. І Говард, не задумуючись, позвав Френціса і одразу поїхав до місця злочину, і у нього з`явилось відчуття, що там ті, кого він шукав... 

   На дворі уже світало, але Кетті, розмовляючи з викрадачем, уже давно втратила відлік часу. Усе, що вона від нього чула це безглузда маячня, яка аж ніяк не змогла б допомогти їй усе зрозуміти. А коли вона намагалась щось сказати, він тут же перебивав її і продовжував говорити, а іноді він починав плакати і кричати на неї. Це місцями лякало Кетті. Їй уже почало здавалось, що потрібно було тікати, коли був шанс. Але через декілька годин безглуздої розмови, він підсунув стілець до неї і почалась серйозна розмова:

- Навіщо це тобі?- запитав він.

Кетті мовчки здивованим лицем подивилась на нього, і він продовжив:

- Ти сама розумієш, що це ні до чого хорошого не приведе, але продовжуєш,- ніби відговорюючи сказав він- мені цікаво- чому?

Кетті мовчала у ввідповідь, і після декількох секунд мовчання, він крикнув:

- Говори!- сказав він, після чого взяв ніж з візка і швидко підніс їй його до шиї, та злісним голосом продовжив- раджу тобі відповідати.

- Не потрібно,- наляканим голосом сказала Кетті- будь-ласка. 

Викрадач прибрав ніж і став біля візка, спиною до Кетті і сказав:

- Ти намагаєшся зробити усе найкраще, ідеально,- усміхнувшись, сказав він- але на ділі усі твої намагання мають руйнівний харакер.

   Після цих слів його дихання прискорилос і він, ледь не плачучи, сперся на візок і крикнув:

- Це все через цю стерву, це вона, це вона винна!

- Хто?- впевнено запитала Кетті.

- Ааа...- сказав він, обернувшись до Кетті,- Так вона тобі не сказала?

- Хто?!- ще раз запитала Кетті.

- Та, через яку ти зараз тут, але вона нажаль померла- сумно сказав він- так, як ти скоро.

   Кетті дуже здивувалась, подумавши про те, що, можливо, її мама справді знала більше, ніж вона думала і Кетті завмерла. Але викрадач продовжив:

- А зараз ти розкажеш мені усе і я обіцяю тобі швидку безболісну смерть, або твоя смерть буде супроводжуватись болісними відчуттями, від яких ти помреш,- сказав викрадач, але після того, як не почув відповіді, підійшов до візка і продовжив- ну ти сама вибрала цей шлях.            

   За ці кілька щасливих секунд, Кетті розірвала, раніше протерту мотузку на своїх ногах, швидко стала на ноги і з повороту зі всієї сили ударила викрадача стільцем, що стілець зламався. Нападник упав, перевернувши візок, і за тих сім секунд надії Кетті взяла скальпель і намагалась розрізати мотузку на своїх руках. У неї вийшло! Але, як тільки вона хотіла піднятись, він навалився на неї і почав її душити. Кетті намагалась відбиватись, але він навіть не відчував ударів. Він ударив її кілька раз по лицю. Коли вона майже знепритомніла, наткнулась на ніж, що впав з візка, і непомітно встромила йому його в живіт.. Вона відчула, як її шия повільно звільняється від його рук. Вона знепритомніла з відчуттям тимчасової безпеки...

   Коли Говард приїхав на місце злочину, перше що він побачив це журналісти, які його оточували. І як тільки він підійшов до тіл убитих, він зрозумів чому. Адже видовище справді з неприємних: у обох жертв виколоті очі і зашитий рот, і це справді були ці журналісти. Говарда охопив жах, коли він це побачив. Адже він не кожен день бачив подібне. До машини підійшла подруга Говарда і начальник та колега Кетті- Медісон О`Коннор. Вона привіталась з ним і запитала:

- Привіт, Говарде,- привіалась вона- ти не бачив Кетті, я дзвонила до неї, але потрапила на автовідповідач, на роботу сьогодні не прийшла, її допомога не завадила б.

- Мені самому цікаво де вона.- сказав Говард і відійшов, щоб подзвонити до Мішель, аби дізнатись де Кетті.

   Але Мішель теж не відповіла на дзвінок, і йому це здалося дивним. Він вирішив поїхати до Кетті додому. Але по дорозі до машини його зустрів Френціс і розказав дещо важливе:

- Говарде,- сказав Френціс- щойно подзвонили з відділу, що перевіряє Іллера- він втік. 

   Говард був шокований і не знав, що сказати:

- Що!?...Як!?- запитав Говард.

- Технічні спеціалісти з їхнього відділу перевірили датчик, його взламали два дні тому.

- А значить у Іллера були і час, і можливість їх убити.- сказав Френціс.

- Точно!- відповів Говард- знаєш що, ти їдь до його дому, оглянься, можливо щось знайдеш.

   Френціс кивнув у відповідь і швидко пішов до свого авто, а Говард поїхав до дому Кетті.

   Говард підійшов до входу дому і кілька раз подзвонив у дзвінок. Коли двері ніхто не відчинив, він скорисався своїм ключем від її дому, який вона йому дала і ввійшов в середину. У домі було темно і, як завжди чисто і нежило, адже Кетті більшість свого часу вона проводила на роботі. Говард обійшов увесь будинок, але в домі нікого не було. Коли він збирався виходити з дому, до нього подзвонив агент Хочинс з нового місця злочину:

- Агент Купер- це ви?

- Так, слухаю.