Глава 1

За вікном був звичайний осінній день. Через сильну зливу ледве виднівся дім Кетрін. Але за дощовою стіною було добре видно яскраве світло, що лилося із сторони будинку. Будинок був досить великим враховуючи той факт, що Кетті жила в ньому одна. З виду звичайний багатий американський дім з доглянутим двориком.

   У кімнаті, з якої лилося світло, на кріслі сиділа Кетті і читала трилер легендарного письменника Стівена Кінга «Керрі». Кетті тільки сьогодні почала читати її але уже дочитувала 154 сорінці,що й не дивно, адже вона була досить досвідченою та швидко запам`ятовувала  інформацію.

   Зовні Кетті виглядала досить доглянуою, ніби щотижня ходить у спортзал, волося її було каштановим та середньої довжини. Вона не дуже любила косметику, тому її ніколи не можна було побачити на лиці Кетті.

   І ось вона уже закінчувала читати, але її перервав дзвінок від колеги з ФБР Говарда Купера. Для когось союз агента ФБР і судмедексперта здався б дивним, але для їхніх знайомих партнерство Кeтті і Говарда зовсім не дивувало, адже Кетрін Кларк - найкращий судмедексперт Нью-Йорку.Вона спочатку дочитала книгу до кінця  і потім взяла слухавку:

- Привіт, Говарде! – привіталась вона.

- Привіт, Кетті, - привітався Говард, – можеш збирати свої речі у нас чергове тіло, точніше його частина у музеї сучасного мистецтва, кажуть, що вбивство. 

- Знову? – сказала стомлена Кетті.-  Коли вбивства уже закінчуться?

- Як би дивно це не звучало, мені здається вони не закінчуться ніколи,- сказав Говард, після чого додав- я можу підвести тебе до місця злочину...

- Дякую, але я сама.- відповіла Кетті.

- Ну тоді зустрінемось там.- сказав Говард і поклав слухавку.

   Аж через годину Кетті тільки прибула до музею, адже незважаючи на сильну зливу, дороги Нью-Йорку були заповнені автомобілями. Кетті тільки вийшла зі свого авто і одразу до неї підбіг Говард із парасолькою та допоміг їй донеси приладдя. Віддавши речі Говарду Кетті запитала:

- Чому ти не заходив?

- Я вирішив зачекати тебе.- відповів Говард.

- Признай, що ти просто не любиш криміналістів.- сказала Кетті.

- Чому ж, мені не подобаюься усі криміналісти, окрім тебе.- відповів Говард.

- Я не криміналіст, я – судмедексперт.- сказала Кетті та зайшла у середину. Говард мовчки усміхнувся у відповідь та пішов за нею.

   Вони одразу знайшли місце злочину, по великому скупченню криміналістів, що оглядали ту частину тіла, про яку говорив Говард. Кетті підійшла, щоб оглянути тіло, а Говард підніс їй речі і став поруч. Там вона побачила свою асистентку Сьюзен, яка сиділа та оглядала череп. Кетті підійшла до неї а привіталась:

- Доброго дня, Сьюзен, рада знову вас бачити. Уже щось знайшли?- запитала вона.

- Жертва жінка слов'янського походження, вік на момент смерті десь 24 роки. Голова була відділена від тіла між другим та третім шийними хребцями, все вказуєна те, що це і стало причиною смерті. Слідів крові знайдено не було, а значить її вбили не тут. І ще я помітила одну дивність - зуби жертви були переставлені та приклеїні чимось схожим на камедь. - затвердила Сьюзен.

   Після того, що Кетті почула від Сьюзен, вона згадала, що вже раніше таке бачила, але вона не хотіла розказувати Говардові, адже хотіла  впевнитись в своїй правоті і дещо перевірити:

- Сьюзен, ти перевіряла ротову порожнину?- запитала вона.

- Ні. Я встигла оглянути тільки зовні,- відповіла Сьюзен та, взявши череп у праву руку, опустила нижню щелепу та побачила там гральну карту, яку віддала Кетті.- це щонайменше дивно.            

   Кетті окам'яніла, адже вона уже знала винного у скоєному. У її руках покерна карта "двійка", що ніби вказує на те, що це лише початок. 

   На її лиці немає емоцій, лише одинока ледь помітна сльоза, що повільно падала з її щоки. Вона піднялася і пішла у холл, де стояв Говард і говорив по телефону. Кетті підійшла до нього і, піднявши голову, трепетно сказала:

- Дантист... це діло поганих рук Дантиста.

   Говард повільно опустив телефон. На його лиці було не здивування, а справжній шок, адже він чудово знав про кого йде мова:

• - Зажди, ти впевнена?
• - Я ніколи не бачила нічого схожого, тому так, я впевнена.
• - Як би дивно це не звучало, але тепер у нас знову з'явилась можливість посадити цього гада за грати, але на цей раз ми свій шанс не прогавим - сказав Говард, після чого лагідно пригорнув до себе Кетті, - ми спіймаємо його.

   Почувши ці слова в Кетті з'явилась надія на те, що вона нарешті гляне в очі людині, яка зробила це.  

   Коли Кетті звільнилась з Говардових обійм, той відвіз її у лабораторію.