Розділ 2

Літній день у селі починається дуже рано. Щойно сходить сонце, господар доїть корову і веде її на пасовище. Кицька Шамі прокидається разом із першими променями і йде в поле на полювання.
На траві ще роса, тож вона ступає тихо й обережно, стараючись не замочити лапки та вібриси — котячі вуса. Адже вони для нашої кицьки дуже важливі. Вібриси допомагають котикам відчувати найменші зміни повітря, орієнтуватися в темряві та визначати відстань до предметів та їх розміри. Вони також сигналізують про настрій: вперед означає цікавість чи полювання, назад — страх чи агресія.

Вібриси на передніх лапах допомагають відчувати текстуру та розмір здобичі. Кіт промацує лапою, перш ніж схопити щось або покласти у пащу. На задніх лапах і хвості вібриси менші, але допомагають тримати баланс і орієнтуватися під час стрибків. Тобто вібриси роблять кота надзвичайно точним мисливцем і дослідником навіть у складних умовах.

Тож наша кицька ступає тихо і поволі, шукаючи когось на сніданок. За запахом вона знаходить мишачу нірку і простує за слідом, який залишила мишка. Шамі уважна й безшумна. Побачивши здобич, вона пригинається максимально до землі, ховаючись у траві, і слідкує за необачною гризункою. В потрібний момент кицька вистрибує зі схованки, нападає на мишку й хапає її в зуби.
Мама-кицька несе здобич до свого сховку для кошеняти. Кошенятко ще спить у теплому сіні, але крізь сон уже чує маму. І ще відчуває чийсь дивний запах. Димок відкриває очі й бачить Шамі з мишкою в зубах. Він потягується і повільно виходить із свого ліжечка.

Мама обережно відпускає мишку на землю, і маленька починає тікати. Кошеня було не готове до такого повороту подій, тому розгублено спостерігає за здобиччю. Тоді Шамі обачно ловить мишку знову і підносить ближче до кошеняти та знову відпускає. Тепер Димок зрозумів: треба самому впіймати мишку. Та й інстинкти спрацювали цього разу: все, що маленьке й сіреньке, потрібно наздогнати й схопити, а вже потім вирішувати, їстівне воно чи ні.

Хоча мишка була неуважна й втомлена, бігала повільно й не намагалася ховатися. Це була грандіозна пригода для кошеняти, яке ніколи не виходила на справжнє полювання. Та після того, як Димок зловив мишку, він запитально подивився на маму: «Що? Їсти її?»
Мама лагідно відповіла поглядом: «Ну звісно, це ж твій сніданок».

Шамі трохи відпочила, вилизала лапки. А ви, мої любі читачики, знаєте, для чого котики вмиваються? Звісно, найперше щоб бути чистими й мати гарну блискучу шерсть. Чиста шерсть також допомагає регулювати температуру тіла, особливо в спеку. А також умивання приховує запах, особливо це важливо при полюванні. І, звичайно, вмиватися дуже приємно. Це заспокоює і розслабляє котика.
Та часу на відпочинок у Шамі було небагато. Кошенятко повинно їсти 3–4 рази на день. Та і сама вона теж потребувала їжі. Тож кицька знову вирушила на полювання. Цього разу до лісу, бо знала, що під старою колодою завелися ящірки.

Кошенятко тим часом нікуди не поспішало. Воно смачно поснідало, позіхнуло і пішло грітися на сонечку. Та йому швидко стало спекотно й нудно, тож Димок попив свіжої води та приліг у тіньочку. 
Він дивився на курей, що жили у тому ж господарстві, на індика,  який поважно ходив по подвір'ю, неначе генерал. Індик був уважний до всіх небезпек та гельготів на будь-кого, хто на його думку, становив найменшу загрозу. Його індичата бігали в розсип по подвір'ю і, здавалося, зовсім його не слухали. Звісно, тому, що вони слухали свою маму-індичку. Вона хоч і не вешталася по подвір'ю і не голькала при першій нагоді, але коли з'являлась небезпека - подавала команду і індичата ховались хто куди. Також вона кликала індичат, коли знаходила щось смачненьке.

Хтось із хлопців ще зранку відкрив пташник та насипав корм у годівниці. Оскільки домашні птахи уже наїлися, по праву ласувати прилетіли горобці та голуби. Вони вважали свійські годівниці власними, тож  прилітали без жодного докору сумління, поки господар чи собака не проженуть їх. Димок не вважав за потрібне проганяти непроханих гостей. Йому було до них байдуже. Їжу йому завжди приносила мама.  А цей гамір і метушня на пташиному дворі дратували його. Тому він волів не встрявати у їхні справи, котик тихо лежав у тіні, спостерігаючи за всім навколо.

Мама киця полювала до обіду. Нагодувавши своє кошеня та поївши сама, вона нарешті має час відпочити. 
Ну як відпочити. Коти, як відомо, дуже чистолюбні тварини. Тож мама киця слідкує за чистотою гнізда. Це закладено у неї інстинктами для того, щоб хижаки не знайшли за запахом місця перебування її кошенят. Вона обнюхує лежанку, викидає старе пріле чи забруднене  сіно. Приносить чисте, підпушує місце для сну.  Прибирає залишки їжі.

І звісно основний пункт - це умити кошеня.
Шерсть Димка густа та довга, тож процес займав багато часу. Йому подобалося, коли мама його вмивала, і він залюбки підставляв лапки та мордочку.
В обідню спеку вони спали. А під вечір,  спека спадала й більшість дрібних тваринок стають активними,  Шамі знову виходить на полювання. 
Цього разу вона повернулась досить швидко й принесла метелика. Димок дуже любив метеликів — хрумкав ними, наче чіпсами. Звісно, це був лише перекус, а не повноцінна їжа, тому Шамі знову повертається до роботи.

Звісно, якби у неї було троє чи п’ятеро кошенят, то їжа ділилася б на всіх, і у малюків була б здорова конкуренція та природна жага до полювання. Але одному кошеняті не треба битися за їжу чи мамину увагу. Тому Димок жив, не хвилюючись про завтрашній день. Він знав, що завжди буде ситий та умитий. Тому сам нічого не вмів робити.

Та Шамі нічого не могла вдіяти зі своїми інстинктами: вона мусила піклуватися про потомство. А оскільки до наступних малят мав минути мінімум рік, вона продовжувала доглядати своє єдине кошеня, хоча воно вже було досить великим.