Глава 2. Прогулянка

Зачиняючи дім вона із боязливим відчуттям думала про кошеня 
"Раптом воно ще щось розтрощить? Чи впаде кудись та вмре? Ой лихо " - Елізабет ще раз переконала себе, що її життя не може містити домашніх тварин. Зробивши 12 кроків, вона зупинилась і обернулася. Критичним поглядом подивившись на житло, немов шукаючи відповіді у невідомості, дівчина все ж рушила до маркету. Але спершу вона вирішила прогулятись. Їй треба відігнати шкідливі емоції та тривогу 
"Нічого не станеться за ті 40 хвилин, поки мене не буде" - так заспокоювала Лізі себе. Однак всередині тривога за невідомого гостя все ж залишалась. В таких думках вона й не помітила, як пройшла через міст Джеремі. Цей міст був побудований ще у 1903 році і реконструйований у 2039. Варто додати, що цього разу мосту відновили його вигляд XX сторіччя, звісно із використанням сучасних матеріалів. Взагалі у 30х роках Європа та Америка відійшли від будівництва "сучасних" (як називала їх Елізабет "бездушних") споруд на користь автентичності міст та селищ. Ви тільки уявіть, що гуляєте містом, яке виглядає точнісінько як 150 років тому. Це її завжди захоплювало. Історія, архітектура, пам'ять. І вона завжди не розуміла, чому людям подобаються сучасні (на 2020-ті роки) споруди. Тепер міст виглядає захоплююче, немов зараз розповість свою історію створення. 
Ліза повернулася на міст та дивилася як сонце сором'язливенько грається із водою. Вона відчула, як теплі промінчики зігрівають її чоло. Жмурячись від сіяння променів вона згадала свою історію на цьому мосту. 
Колись тут сталися дві події. Обидві романтичні, кожна по-своєму. 
3 роки тому вона зустрічалася із високим гарним чоловіком - Джеймсом. Не те, щоб вона спеціально вибирала високих людей, але вона й сама була вище 170 тож не дуже полюбляла нахилятися, щоб віднайти губи. Джеймса дуже добре описує термінологія східної частини України - мілий і няшний. Не дивлячись на "няшність", йому нічого не заважало бути керівником інженерного корпусу інституту вивчення феноменів квантового перенесення атомів імені Кевіна Пітерсона-Вовченка. А познайомились вони саме на цьому мосту в день, коли Джеймс врізався в неї і заляпав білу блузку морозивом. Тоді вона була не скільки зла, скільки сміялася з того як він вибачався. Хлопець і червонів, і тисячу разів казав "пробач", немов сталася якась катастрофа. А то просто блуза трішки змінила колір 
"перейшла до іншого квантового стану" - жартувала на побаченні Лізі, яке відбулося через 11 днів після цієї зустрічі. 
Тоді на побаченні вона дала шанс йому (і собі) на розвиток чогось більшого, ніж просто смішної історії за чашкою кави. Цей період життя вона полюбляє згадувати із ностальгією під час того, як плаче від перегляду Титаніка. Романтична історія, яка тривала півтора роки. Не можна сказати, що вони саме кохали одне одного, як і не можна назвати це просто відносинами. Щось дійсно було між ними сильне. Але цей союз все ж дійшов до кінця. Не було ругані чи зради. Просто в один момент вони зрозуміли, що їх більше нічого не тримає разом. І це прикро, але так буває. Вони зберегли товариські відносини і час від часу можуть списатись або зустрітися у кафе. Звісно якщо або Лізі прилетить до Євразії або Джеймс до Америки. 
Залишился у них неймовірний спогад від поїздки до Антарктиди. Пара дуже довго планувала цю мандрівку і обрали січень - час коли пів світу відпочиває від новорічної феєрії, а працівники науки - розмірковують про майбутнє за келихом віскі. Їм кортіло побачити пінгвінів і замерзнути до неможливого, щоб потім довго зігріватися у обіймах. Вони підготувалися по максимуму - найтепліший одяг, взуття, спорядження. Але дві дуже розумні людини забули про те, що в цей час в Антарктиді +5 - унікальне явище, яке спостерігається 3-й рік поспіль із коливаннями температури від -57 у грудні до +10 у лютому. І ці дві начитані людини приїхали до снігового континенту на погоду +5. Добре хоч не було дощу, інакше це б нагадувало дитинство Лізі у певних країнах північної півкулі. І, замість того, щоб грітися у обіймах та молитися, щоб пальці не відмерзли поки вони зніматимуть YouTube, ці двоє бігали у світерах по Антарктиді. Фітнес на вулиці на Антарктиді! Цей момент дівчина запам'ятала на все життя. І навіть зараз, коли вони созвонюються, лунає фраза "ну що, гоу бігати із пінгвінами". 
Ці відносини принесли багато позитивних моментів. Можливо їм не судилося стати більш ніж просто парою. Час, який вони були разом, пройшов не дарма. І за це Елізабет неймовірно вдячна. 
Не встигши відійти думками від цієї історії і перейти до другого епізоду, пов'язаного із цим мостом, її відволік середнього росту та середньої довжини зачіски кур'єр
"Вибачте, міс!" - незнайомець привертав увагу Лізі помахом руки, бо дівчина була весь цей час у навушниках
"Так, вибачте, я в навушниках, секунду!" - Еліза посміхнулась та зняла гарнітуру 
"Ви не підскажете, як проїхати на 37 авеню? Головна траса перекрита, а іншого маршруту навігація не показує" 
"37-ме? Це там де Рейган Пелес?" 
"Так, так, там ще на новий рік фестиваль якийсь був" 
"Так, я знаю, я там виступала" - в цей момент чоловік подивився ій в очі із сильним зацікавленням. Вона посміхнулась і продовжила:
"Дивіться. Вам треба зараз проїхати назад пів милі до перехрестя,повернути ліворуч, далі по цьому шосе ", - вона показувала дорогу на своєму телефоні, -" проїхати магазин "Jewels & Co" і після повернути направо і там вже буде видно той палац. Думаю, що там ви вже знайдете потрібну адресу "
"Так, дуже дякую вам! А що за виступ у вас там був, якщо не секрет? " - все ж вирішив запитати він, поки ще не пізно
"Виступ у якості ді-джея. Я дуже люблю електронну музику" - дівчина не стримувала свою посмішку
"Ого, круто. Але я більш люблю рок"
"Це також класна музика. Моя мама ходила на концерти Scorpions. До речі, а чому перекрита траса?" - через ранкову ситуацію Елізабет забула прочитати новини
"Трансгендерні люди вийшли на мітинг проти нового керівника ООН, який мав у 20х роках зв'язок із Путінською Росією та допомагав режиму знаходити трансгендерних людей за-для іх вбивства"
"Боже... Дуже дякую і хорошого вам дня" - Лізі дуже змінилася в обличчі. Увімкнувши гарнітуру, вона швидким кроком пішла до магазину. 
Мітинг. Із цим кошеням вона й забула, що сьогодні їй потрібно забрати у подруги транспаранти і йти до людей. Йти виборювати права. На дворі 40-ві, а нічого не міняється. Звісно, ситуація стала дуже кращою, порівняно із 20-ми. Ніхто не жене транс персон під три чорти, не тикає пальцями, а процедури переходу стали дуже простими. Як і медицина. Але в головах людей, котрі пройшли через такі зміни все рівно є тригер, що це все казка і одного дня вона закінчиться. Тож не можна давати ні одного відсотка влади людям, котрі так чи інакше були залучені до переслідування лгбт спільноти. Ми маємо шанс стати кращими. Без привидів минулого.
За ціми думками Елізабет не помітила, як прийшла до супермаркету. Годинник показав 07.31, тож людей там вже вистачало.