Глава 1. Зустріч

Живучи у передмісті Детройта, Елізабет одного ранку прокинулася від дивних звуків. Не те, щоб вона не звикла до шуму банд з видобутку вічної гуми, коли, після чергової справи, вони починали гамселити всіх, хто буде проходити поруч, але все ж їй щось здалося незвичним. Коли вона відкрила очі, на циферблаті годинника було 5.47.
"Господи, що таке, така рань на дворі!"
Вона, так і не зрозумівши, що саме її розбудило, декілька хвилин ще сиділа напівлежачи у ліжку. Годинник показав 5.52, коли вона почувала дзвін розбитого скла
"Хто тут" - лячно крикнула дівчина, попутно беречі телефон до рук. 
Відповіді не було. Вона вжалася у білу сатинову постіль, яку купила нещодавно в Лос-Анджелесі. Туди Елізабет літала на концерт Hybrid Minds, відомого драм-н-бейс гурту. Да, не часто до Америки прилітає гідна музика, яка полонить серця Європи. Спогади про ЛА могли б знов заполонити її разум, але не цього ранку.
Годинник відблиснув 5.57 коли вона наважилась піти до кухні. Діставши із шкафа газовий пістолет, вона попрямувала туди, де 5 хвилин тому дзвеніло скло.
Взувши рожеві тапки (наша героїня була вихідцем з України, та й знаєте, у серпні погода мінлива) Ліза тихо наближалась до кімнати. Боячись ворога, вона обережно визирнула з-за арки. Нікого не було видно. Наважившись іще на 4 кроки, вона пішла вперед. Не встигши подумати про зійтя з катушок, дівчина звернула увагу на тихенький писк. Біля компактного стола із розписом художника із Литви промигкотіла біла мордочка. Підійшовши ближче, Елізабет побачила кошеня 
"Як ти сюда потрапило, сонечко?" 
"І як ти розбила бутилку, га?" - вона побачила, що San Marino Apelsino Mix, колекційна із подорожі до Монако у 2041 році на гран-прі Формули 1, була розтрощена. І хоч кухню наповнив неймовірний аромат апельсинів, цю бутилку було дуже шкода. Її подарував Мік Шумахер - син легендарного Міхаеля Шумахера, 7-ми кратного чемпіона світу. Того року Мік взяв свій перший титул у Формулі 1, а Елізабет грала ді-джей сет під час святкування. Мік не п'є, зовсім, тож і подарунок був не алкогольний. Та й сама Лізі пила напевно ще у років 19. Стрілки пристрою показали 6.03, коли вона взяла кошеня на руки, віднесла в інший кут кухні, посадила на стіл та сказала "Не смій нікуди дітись!". Тепер настав час прибрати гармидер. 
Історія взаємодії із тваринами у неї досить цікава. Вона обожнює домашніх звіряток і це, можна сказати, взаємно. Сидячи у улюбленій кафешці за чашкою капучіно вона неймовірно радіє, коли заходить хтось із велетенською собакою. Такою, знаєте, великою і дуже доброю. Для Лізі підійти та погладити взагалі не проблема - вона знає, що звірятко віддячить їй ласкою та маханням хвостиком. Та й кішок вона любить. Як і має кошачью душу, що може підтвердити тільки вона сама, але правдою буде те, що вона любить мяукати і муркотіти коли їй добре. А як хотіла собі папугу, коли надивилась відосіків про них у вікітаймі - навіть не уявляєте собі. Але проблема в тому, що вона часто не знаходиться вдома - літає на концерти, виступає із ді-джей сетами та і вона часта гостя у відомому ресторані Вашингтона - гостя на кухні, бо кулінарія у Елізабет на висоті, розкидати банкет на 100 людей для неї більш захоплення, ніж тяжка праця. Тож для себе дівчина вирішила, що буде гратися із тваринками друзів, коли буде приходити в гості. Неможливо повірити, щоб песик чи кошеня витримало таку часту й довгу розлуку із людиною. Бентежило її і можливий гармидер після такої розлуки. Ліза не перфекціоністка, але дуже любить чистоту і порядок. Це і не дивно - пропрацювавши стільки років на кухні волі-неволі починаєш всюди слідкувати за тим, щоб все було на своїх місцях. Навіть у гостях. Та і не хотіла вона закохатися у звірятко, щоб потім із сльозами їхати у відрядження. Висновок виріс сам собою - володіння тваринкою не для її графіку життя. 
На годиннику промайнуло 6.16. Дівчина закінчила прибирати той непорядок і настала черга звернути увагу на кошеня. Біле створіння із чорним мокреньким носиком спало. Маленькі вушка довірливо були розслаблені та також відпочивали. Лапки здавалися м'якенькими. Були видні й кігтики, такі невеличкі, але їх гостроти напевно було б достатньо, щоб нашкодити ворогу. Біла шерсть кошеня була трохи прим'ята. Здавалося, що вже прийшов час для кошачої вани, але чи було кому ту вану зробити? Ошийника чи слідів від нього звірятко не мало. Але й не скажеш, що воно бродяче. Он як на кухні себе повело, немов кошеня завжди тут жило. Мордочка несла у собі щось просте легке в добре. І разом із тим принесло цікаву загадку. Носик періодично ворушився і, якщо можна було б зупинити вуличну метушню, кухню заповнило б тихеньке сопіння. 
"Ну звісно, розтрощила мені пляшку й спить" - голосом, наче дійснеївська мачеха промовила Еліза. Вона мала ще спати, а не вовтузитись із цим. 
"Звідки ти прилізло до мене? І як забралося до квартири?" - це питання дуже бентежило дівчину. Все було зачинено. Вікна не вибиті. Сигналізація на вхідну та чорну двері не спрацювала. Її що, магія перемістила? Ні, звісно машина часу це більше вже не фантастика, як-то було у 2020-х роках, але по-перше, її ще не збудували, а по-друге телепортація? Що? Більш реального пояснення, ніж те, що людська раса із 3028 року закинула кошеня за-для таємної місії зупинки всесвітнього зла у неї не було. І це дуже страшило її насправді. Якщо кошеня змогло пролізти десь, то і банди зможуть проникнути до апартаментів? 
"Викличу-ка я Девіда, щоб він подивився мої системи" - пошепки промовила Лізі, немов хтось її зараз чує. Девід старий знайомий Елізабет. Він ставив захист на фуру із апаратурою для виступу Лізи на Burning Man із спеціальним Trance & Bass сетом. Ця королева електронної музики тоді просто покорила серця тисячів рейверів міксом транс та драм 'н' бейс ритмів. Вона завжди виступала із своїєю технікою, то ж завжди "парилась" за безпеку її обладнання. А компанію, де працює Девід їй підказав друг, коли вона поскаржилася йому на високі ціни її попередньої фірми. 
"Пів на сьому. Боже!" - їй дуже не сподобалось яким чином її підняли із ліжка. Що - що, а сон вона цінила. 
"Ладно, через пів години відкриється магазин, куплю тобі корма, лихо моє" 
Погода була прекрасна і Лізі любила тепло, сонце і море. Час від часу їй хотілось справжньої зими і на декілька тижнів вона зникала десь на схилах Карпат. Що не кажи, але таке місце вартує того важкого перельоту та джетлагу. Зараз же було досить тепло і вона не вагаючись одягла білу сукню із закритою спиною та вишивкою у формі місяця на рукаві. Зелені босоніжки вводили в оману тих, хто подивиться в її карі очі, а локони форми "я тільки-но прокинулася" додавали теплоти цьому світу. 
Перекрестивши ту кухню і зачинивши двері, вона вийшла за неочікуваною покупкою.