Корсет.
Віч-на-віч
Що перше вам спадає на думку, коли чуєте слово корсет? Можливо ви згадуєте вінтажні неймовірної краси та витончиності предмети одягу з гобелену або оксамиту, які прикрашали, але водночас й калічили придворних дам у XIX столітті? У моєму випадку все не так вишукано. Коли я стояла в лікарні, де мені сказали про мій діагноз, я думала про те, як ненавиджу ходити на танці та
холодний спрайт. Зараз це здається мені такими дрібницями, адже тієї миті мої думки не були тривожними.
— S-подібний сколіоз другої стадії. — холодним та непривітним тоном лікар почав пояснювати подальший план дій. Звісно, якщо лікування цього захворювання є в інтересах моєї сім'ї. Тоді я мріяла вирівняти свій хребет, вилікуватися та почуватися повноцінною, адже стан мого здоров'я напряму залежить від градусу викривлення кожного хребця в цій ніжній та блідій спині. Чи хочу я цього зараз? — Ні. Впевнена, що ні. Я досі не знаю, чи було одужання головною ціллю мого життя? Чи я просто хотіла бути щасливою? Мене запевняли, що стану я щасливою тільки тоді, коли мій хребет буде повністю рівним, наче контур губ, який я вимальовую простроченим олівцем вишневого кольору. — Досить дивне порівняння, чи не так? Але що ж робити мені під час свого лікування? Слухати музику чи спроба самогубства? Можливо, те й інше я вже проходила. Так чи інакше, хотілося б мені зустрітися віч-на-віч зі своїм щастям.
#2384 в Молодіжна проза
#1084 в Підліткова проза
Відредаговано: 23.08.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
