Глава 6

Перший місяць навчання у розвідкорпусі пролетів непомітно. Час взагалі тут летів, наче божевільний, і не давав жодного перепочинку. За якихось нещасних двадцять п'ять днів Крістофер розжився таким багажем знань, що в нього просто боліла голова. Хоча це було далеко не єдине, що в нього боліло. Виснажливі тренування щодня були невід'ємною частиною навчання. Іноді Крістофер задавався питанням, як молода імператриця взагалі витримує таке навантаження, але вона, як не дивно, майже не скаржилася. Ганьба на розподілі та невдала суперечка з герцогом-дефенсором надовго збили з дівчини пиху. Звичайно, на людях вона поводилася як ні в чому небувало, але Кріс помітив, що вона почала привертати до себе набагато менше уваги. Напевно, місце в корпусі їй справді дісталося зі скрипом, бо, як правило, вона поводилася тихіше води нижче трави. Як правило.

Викладачами у розвідкорпусі, як водиться, були і представники інших корпусів, і самі розвідники. Командор Делайла Адамір належала до другої групи. Вона була високою худою малікійкою з загостреними рисами обличчя і характерною смаглявою шкірою. Карі, майже чорні очі нагадували два бездонні темні вири, настільки темні, що зливалися зі зіницями. Її спеціалізацією було вивчення мешканців під Межею, предмет, який починали читати лише на другому місяці навчання. Адамір вивчала їх фізіологію та проводила різні дослідження, результати яких використовували у навчанні та на практиці. Проте на початку їхнього навчання вона провела кілька загальноосвітніх лекцій з історії стародавніх цивілізацій.

– …Достеменно невідомо, що спричинило руйнування давньої цивілізації кааргхів. Проте вчені Легіона роблять більш менш підкріплені фактами припущення про те, що ті в якийсь момент випустили на волю силу, яку не змогли приборкати і вона стала причиною їх знищення, змусивши залишити материки і оселитися під товщею води.

Крістофер тоді уважно слухав, принагідно розмірковуючи про те, що сказала йому Івон тоді, першого вечора у якості кадета. Що Інтегра нащадок цих самих кааргхів. Йому навіть не спало на думку сумніватися в її словах, хоча він все ще вважав її плодом своєї хворої уяви. Сама молода імператриця сиділа поруч із ним і з нудним виглядом дивилася у вікно. Лекція їй була явно нецікавою. Вона не хотіла сідати на ближні місця в лекційній, але Кріс не залишив їй вибору, обравши місце у другому ряду невеликої аудиторії. Всі напарники, пам'ятаючи слова заступника глави розвідкорпусу, намагалися триматися парами, і Інтегрі не залишилося нічого іншого, окрім як зайняти місце поряд з Крісом. Її приятель Лортіс, дізнавшись, що не буде напарником імператриці, помітно розслабився і став поводитися значно спокійніше, ніж у день розподілу. Йому в напарники дістався один із його товаришів по службі з військової академії, і хлопець загалом був усім задоволений. Лортіс був досить манірним субчиком, дамським угодником і кар'єристом. У розумінні Кріса він теж не дуже підходив на роль розвідника, але мабуть відбіркову співбесіду з Похмурим Герцогом все ж таки пройшов, раз був тут.

– Я сподіваюся, моя лекція не надто втомила нашу короновану особу? – Холодно поцікавилася малікейка саме тоді, коли Крістофер робив чергові помітки у себе в зошиті. Пам'ять у нього була чудова, але він все одно конспектував особливо цікаві моменти.

Інтегра стрепенулась і перестала вирячитися у вікно. Явно пишаючись своєю перевагою, що дозволяє слухати вступні лекції напівха, вона з усмішкою відповіла:

– Що ви, в жодному разі. Просто все, що ви зараз розповідаєте, мені вже відомо. Як ви можете знати, у мене є особиста викладачка і напередодні вступу до розвідкорпусу вона дала мені всю необхідну базову інформацію. У тому числі й ту, що є предметом сьогоднішньої лекції.

Судячи з виразу обличчя Інтегри, вона справді свято вірила в те, що в цій події не було нічого кримінального, але Делайлу її відповідь явно не влаштувала. Декілька секунд вона мовчки дивилася на Її Високість, а потім повільно підійшла до їхніх місць. Крістофер почуяв недобре і відклав зошит. Всі інші теж помітно напружилися і тепер мовчки чекали, що буде далі. Делайла нахилилася майже впритул до дівчини і практично прошипіла їй в обличчя:

– У лавах розвідкорпусу немає жодного викладача, жодного кадета та жодного легіонера, який був би радий твоїй присутності тут, маленька нахабна вискочка. До омріяного трону тобі ще довгих чотири роки і замість того, щоб вчитися керувати імперією, ти прийшла гратися сюди. Герцог Монгрейдо не зміг тобі відмовити, але це не означає, що ти можеш творити все, що тобі заманеться. Ти думаєш, що якщо ти імператриця, то тобі дозволені поблажки. Але поблажок не буде, тут тобі не пісочниця. Розвідкорпус – це гра на виживання і так як ми не можемо дозволити собі розкіш позбутися єдиної законної спадкоємиці престолу, тобі доведеться максимально проявити себе, щоб не вилетіти звідси зі свистом. І знаєш, що це означає? Це означає, ЩО ТИ ПОВИННА СЛУХАТИ ЧОРТОВІ ЛЕКЦІЇ, НАВІТЬ ЯКЩО ЗНАЄШ ЇХ НА ПАМ’ЯТЬ!!!

Від раптового удару кулака об парту смикнулися навіть дівчата, які сиділи в іншому кінці аудиторії. Інтегра, треба віддати їй належне, не ворухнулася, але зблідла як крейда вже вкотре за останні дні.

Командор Адамір, насолодившись ефектом, кинула короткий погляд на Крістофера і вже абсолютно нормальним голосом сказала:

– Твоя напарниця проштрафилася, Рейкерман. Вісімдесят віджимань, негайно.

Після цього випадку молода імператриця надовго прийшла до тями і залишок місяця пройшов без покарань їхньої пари. Хоча покарання були тут одним із заходів виховання, це Кріс зрозумів відразу. Напарників «штрафували» за найменші провини, чи то запізнення, чи то не нагладжена форма, не кажучи вже про серйозніші речі. Загалом це були не надто важкі, але досить неприємні покарання. Нічні чергування, прибирання сортирів, чистка плацу, прання портків, фізичні вправи… Загалом розваг вистачало.