Розділ 15: Тріумф з присмаком прохолоди

Київський вокзал зустрів Марію звичним гуркотом і метушнею, але для неї цей шум тепер звучав як прелюдія до великої гри.

Два роки тому вона заходила в «Оріон» з надією на стабільність, а сьогодні вона поверталася туди як фігура, з яким неможливо не рахуватися.

​Коли вона переступила поріг офісу на 28-му поверсі, розмови в опен-спейсі вщухли миттєво. Це не було те тихе презирство, як у підвалі, чи сальна цікавість, як на рецепції. Це був страх. Колеги-аналітики, які ще тиждень тому вважали її «лялькою для звітів», тепер дивилися на неї як на людину, що одним кліком мишки знесла голову впливовому регіональному директору.

​— О, ось і наша «мисливиця на відьом», — Артем підійшов до неї, але цього разу він не крутив свою сигарету. Його голос був напруженим. — Борис чекає на тебе. І... Маріє, кажуть, Андрій Іванович готує наказ про твоє призначення провідним менеджером. Два роки — і такий стрибок. Це рекорд для нашого департаменту.

​Марія лише злегка нахилила голову, навіть не знімаючи пальта.

— Рекорди ставлять ті, хто не боїться бачити правду за цифрами, Артеме.

​Вона пройшла до кабінету Бориса, відчуваючи, як погляди впиваються їй у спину. Плітки, звісно, трансформувалися в нову, ще бруднішу форму: тепер казали, що вона — особистий «ліквідатор» директора, жінка без серця, яка використовує свою зовнішність, щоб втиратися в довіру і нищити кар'єри.

​В кабінеті було двоє: Борис і Андрій Іванович. Останній стояв біля вікна, дивлячись на місто.

​— Маріє, сідайте, — Борис вказав на крісло. — Ваш звіт спричинив ефект вибуху бомби. Ми вже почали внутрішнє розслідування в інших регіонах. Те, що ви зробили у Франківську... це було сміливо. І професійно.

​— Це було необхідно для компанії, — просто відповіла вона, складаючи свої тонкі кисті рук на колінах.

​Андрій Іванович обернувся. Його погляд був пильним.

— Два роки, Левицька. Від навушників у підвалі до аудиту, що заощадив нам мільйони. Ви виправдали кожен аванс, який я вам давав. Але ви маєте розуміти: тепер ви стали мішенню номер один. Максим був лише дрібною перешкодою. Тепер проти вас гратимуть люди, які вміють купувати суди і цілі департаменти.

​— Я не боюсь гри, якщо правила одні для всіх, — Марія подивилася йому прямо в очі.

​— Правила в «Оріоні» пишуться переможцями, — Андрій Іванович підійшов ближче. — З завтрашнього дня ви очолюєте групу внутрішнього моніторингу. У вас буде свій бюджет і право прямого доступу до мого кабінету. Але пам'ятайте: на цій висоті повітря дуже розріджене. Друзів тут немає. Тільки інтереси.

​Марія вийшла з кабінету. Вона підійшла до свого старого місця в кутку, щоб забрати речі. Тепер у неї буде власний кабінет. Але, дивлячись на відображення у скляній перегородці, вона побачила втомлену жінку з крижаним спокоєм в очах.