Частина 5

Дівчина різко підняла кисть руки, ніби хотіла щось схопити в повітрі, з основи її долоні вискочив вузький клинок у лікоть завдовжки, а пальці розгорнулися віялом, на кшталт гарди. Карен змахнула рукою, і Генеральний директор завалився на стіл, заливаючи його кров'ю з розсіченого горла.

Клинок був покритий шаром очисного гелю мікронної товщини, і коли дівчина недбало струснула рукою, на лезі не залишилося жодної краплі крові Гранта. Клинок ковзнув назад у передпліччя, і кисть стала на місце. Карен поворухнула пальцями, милуючись бездоганною моторикою.

Двері кабінету беззвучно відчинилися, і на порозі з'явився особистий секретар колишнього ГенДиреткора. Від колишньої томності не залишилося жодного сліду, тепер це був зібраний і холодно-професійний співробітник.

- Прослідкуйте за іншими кадровими перестановками, - промовила Карен, звертаючись до секретаря, - Директор управління разробці перспективних технологій заслужив підвищення.

- Хай, Брасс-сан, - відповіла секретар японською, коротко вклонившись.

Закінчивши справи, Карен попрямувала до стартового майданчика на даху будівлі, де на неї чекав стратосферний човник.

Політ на п'ятдесятикілометровій висоті, під стелею озонового шару, коштував надзвичайно дорого, але через багато нижчу щільність повітря дозволяв подолати величезний простір за короткий час.

Вже за три години човник здійснив посадку на даху вежі Takahashi-INDUSTRIES у Токіо.

Тут, як і в Чикаго, мрячив дощ.

На стартовому майданчику Карен чекали супроводжуючі: незворушні чоловіки у строгих ділових костюмах, один з яких попереджувально розкрив над її головою парасольку. Під пильним наглядом мовчазних супутників, дівчина пройшла до архаїчного замку епохи середньовічного сьогуната, зведеного з каменю та дерева на вершині техногенного хмарочоса корпорації, перетнула просторий коридор і опинилася перед широкими дверима японського дизайну – розсувні рами, обтягнуті щільним папером із зображенням сакури.

Перш ніж увійти, Карен зняла туфлі, залишившись босоніж. За розсувними дверима розташовувався унікальний зимовий сад, розбитий під дахом замка. Підлога, вистелена бамбуковими циновками, ділилася широкими клумбами, на яких рясно росли безліч квітучих слив і вишень, азалій і декоративних чагарників. Уздовж стін густо вилися гліцинії, розвішавши запашні квіти на гілках-ліанах. Завдяки складним мікрокліматичним та гідропонним системам, у саду сусідили рослини, що цвіли у різні сезони року і навіть у різних регіонах Японії. У продуманій гармонії квітучої зелені зустрічалися кам'яні ліхтарі та мініатюрні пагоди, а серед широкого штучного ставка виділялися невеликі острівці з деревцями-бонсай.

У глибині саду розташовувалась дерев'яна альтанка, до якої й попрямувала Карен. У альтанці, на простій циновці, одягнений у традиційне кімоно, сидів навколішки сам Акіхіро Такахасі. Очі Голови Правління Takahashi-INDUSTRIES були прикриті, долоні розслаблено лежали на стегнах, від самої його пози віяло спокоєм і безтурботністю.

Карен знала, що цій людині далеко за шістдесят, проте в його акуратній зачісці не було жодного сивого волосся, а в сухому піджарому тілі жодного імпланту.

Перед Головою Правління стояв низенький дерев'яний столик із маленькою чорнильницею, пензлем та білим листом рисового паперу. Підхопивши кисть, Такахасі декількома швидкими точними рухами написав на листі якийсь ієрогліф. Декілька секунд він вивчав результат, але по непроникному обличчю неможливо було прочитати жодної емоції. Одним пружним гнучким рухом Такахасі підвівся на ноги, і, ніби тільки зараз помітив Карен, яка скромно чекала в десяти кроках від альтанки.

Акіхіро зробив запрошуючий жест, і дівчина увійшла до альтанки, шанобливо вклонившись Голові Правління. Такахасі ввічливо відповів на вітання, і після традиційного питання про здоров'я співрозмовниці, повів розмову про справи:

- Брас-сан. Приємно бачити вас у доброму здоров'ї. Дякую Вам за те, що взялися за неприємне доручення, пов'язане із звільненням Олсома Гранта.

Карен була оперативником найвищого класу, і банальне «звільнення» керівника підконтрольної корпорації, що напортачив, можна було вважати марною тратою її часу. Однак, враховуючи хитромудрі східні традиції своїх роботодавців, Карен розуміла, що ранкове доручення було лише увертюрою справжнього завдання. І вона цілком обґрунтовано передбачала – якого саме.

Карен так само відповіла Голові Правління японською:

- Працювати на Вас – честь для мене, Такахасі-сан.

Карен підкреслила свої слова глибоким поклоном.

Акіхіро кивнув, підводячи межу під формальностями, і перейшов до суті:

- У такому разі, я хочу доручити Вам наступне завдання: Ви повинні вистежити безпосередніх виконавців, а також замовників зухвалого нальоту на підконтрольну нам корпорацію і донести до цих людей весь тягар гніву сім'ї Такахасі. У процесі, Ви повинні повернути всю інформацію, викрадену зловмисниками та запобігти її подальшому розповсюдженню.

Іншими словами – знищити команду професійних оперативників, усунути замовника чи замовників, вилучити викрадену інформацію та стерти всі сліди її викрадення. І зробити це все тихо і акуратно, так щоб всюдисущі ЗМІ навіть не запідозрили про те, що відбувається.

Саме на таких операціях і спеціалізувалася Карен Брасс.