8

Поки рвалися міни і віялами розходилися черги автоматного вогню, Омут, лежав, забившись між стовбурами повалених дерев у просіці біля вантажного майданчика. Кілька разів стовбури підкидалися і розривалися на частини, ледь не забивши «фантома». Омут відчував, як його тілом січуть деревні тріски, але щільна армована тканина комбеза вберегла його від проникаючих поранень. Коли вибухи припинилися, замаскований «фантом» обережно вибрався з-під гарячого насипу вологого бруду та повільно поповз до лінії електроогорожі.

Охоронна смуга навколо лабораторного комплексу перетворилася на болото, переоране неглибокими воронками, над остигаючою землею клубочився дим.

Припинивши неприцільний вогонь, Кроулі розділив охоронців на патрульні загони та послав прочісувати місцевість, освітлюючи ніч променями потужних прожекторів.

Омут рухався повільно і обережно, підштовхуючи поранену ногу. Від переносних ліхтарів охоронців у диму і пелені дощу не було багато ладу, а при наближенні променя прожектора, що ковзав по землі, «фантом» завмирав на місці, невиразний на тлі бруду. І все ж, кілька разів на нього ледь не настали групи зачистки.

Омут благополучно наближався до лінії огорожі, за якою розпочиналися справжні джунглі та обхідний шлях до точки збору. Але він швидко слабшав, втрачаючи кров. Часом він впадав у транс, рухаючись автоматом. Так, він несподівано усвідомив, що минув високовольтні дроти, і намагається піднятися по слизькій стежці, чіпляючись за коріння кущів та пагони ліан. У небесах прогуркотів грім, вторячи недавнім вибухам, і сліпуче блиснула блискавка.

Він цілком міг пройти повз точку збору, якби не розмитий силует, що ковзнув з пелени дощу, і наставив на Омута ствол автомату.

– Я ж казала, що нагляну за тобою, – промовила Селена.

Виявилося, що весь цей час Омут повз деактивувавши режим стелс. Він не пам'ятав, коли і чому деактивував його. Швидше за все, спрацював природний запобіжник і організм бійця сам вирубав імплант, оберігаючи нервову систему від перенапруги. Підхопивши Омута під пахви, Селена відтягла його зі стежки під крони дерев. Пошукові загони Кроулі сюди ще не дісталися, і, швидше за все, прочесавши охоронну смугу, вони відмовляться від подальшого переслідування, але вкотре ризикувати було не варто. Сліпа удача і так дуже часто була на боці «фантомів» цієї ночі.

– Хто-небудь ще? Кабель? – спитала Селена, вдивляючись у темряву. Омут заперечливо похитав головою.

– Сподіваюся, цей виродок Норд підірвався на міні або напоровся на кулю, – зло пробурмотіла дівчина, копирсаючись у похідному рюкзаку. Відтягнувши комбінезон на шиї Омута, вона вкотила дозу стімпака і наклала похідний пластир на рану. Буквально через півхвилини, Омут відчув, як по жилах розтікається вир енергії та ейфорії від свіжих сил. Звичайно, після використання таких сильних препаратів неминуче настане побічний «відкат», але зараз втомлений і поранений боєць був готовий до тривалого маршу, сконцентрований і боєздатний.

Почекавши ще півхвилини, Омут та Селена залишили точку збору. Залишатися довше було надто небезпечно, і слід було якнайшвидше повернутися до табору зі зразками.