7

Вони піднялися на верхні поверхи і вийшли в широкий технічний коридор, призначений для руху мобільних вантажних платформ та вантажної техніки. До ангара залишалося пройти сотню метрів, коли весь простір коридору затопило яскравим світлом, з технічних люків висипали бійці охорони, сліплячи «фантомів» променями ліхтарів і наводячи на них стволи автоматів. Омут і Селена швидко переводили приціли своєї зброї, фіксуючи найзручніші цілі, а Норд демонстративно притиснув дуло пістолета до потилиці Кроулі.

– Пітерсон! Чому так забарився? – запитав начальник СБ, не звертаючи уваги на Норда.

– Виступили, тільки-но отримали сигнал від вашого імпланта, сер, – відповів лейтенант, не забираючи щоки від прикладу автомата.

Норд вилаявся про себе. Мабуть, пристрій Кроулі автоматично подав тривожний сигнал при пошкодженні, повідомляючи наступного офіцера у вертикалі командування, що лідер виведений з ладу або потребує допомоги. Просто та ефективно.

– Ви в меншості, – звернувся Кроулі вже до «фантомів», – кидайте зброю, поверніть зразки, і можливо… тільки можливо, ви доживете до ранку.

Ситуація була безнадійною. Перевага у вогневій потужності та чисельності зводила нанівець прикриття «фантомів» заручником. До того ж, Кроулі будь-якої миті міг наказати своїм людям відкрити вогонь, незважаючи на персональний ризик. Дорогоцінні секунди для ухвалення рішення танули з кожним подихом.

Норд трохи відсторонився від Кроулі, не віднімаючи руку з пістолетом від голови командира безпеки і подивився прямо на охоронців, що наїжачилися стволами. Наступного моменту він широким і плавним жестом підкинув свій пістолет високо вгору. Незважаючи на вишкіл і тренування погляди бійців сіпнулися вслід зброї, що падала. Гуркіт по металу на мить дезорієнтував найближчих бійців, і коротка затримка дозволила Норду відступити назад і розчинитися в повітрі.

– Трясця, – видихнув Омут.

Наступного моменту коридор вибухнув шквалом вогню. Охоронці били чергами в різні боки, створюючи щільність вогневої стіни, намагаючись зачепити замаскованого «фантома», але побоюючись перестріляти друга. Омут і Селена кинулися на підлогу, навіть не думаючи відстрілюватися. Норд із диявольською хитрістю використав єдиний шанс, кинувши своїх людей напризволяще. Тепер, якщо хоч один із них спробує активувати режим стелс, обох миттєво зрішуть зведені адреналіном та злістю охоронці. У вихорі трасерів і порохового диму холоднокровно посміхнувся Кроулі.

Несподівано одного з охоронців повело вбік, ніби хтось підхопив його за лікоть, збивши приціл. Лінія миготливих трасерів ковзнула до стелі, зачепивши потужні лампи освітлення. У снопах іскор, багато з освітлювальних панелей вибухнули осколками, інші засбоїли, заповнюючи простір коридору стробоскопуючим ефектом.

– Зосередити вогонь! – крикнув Кроулі, але хаос тільки починався.

У натовп охорони з тіні вилетів якийсь довгастий циліндр. Один із бійців інстинктивно взяв його на приціл і збив у польоті влучним пострілом. Циліндром виявився кисневий балон із технічної скриньки, які були встановлені вздовж всіх коридорів на випадок аварій чи витоку отруйних газів. Балон вибухнув хвилею полум'я над головами охоронців. Вибуховою хвилею Кроулі відкинуло до стіни, впечатавши в борт ролерного навантажувача. Під стелею відразу активувалися потужні витяжки, що втягнули полум'я, з розпилювачів вдарили струмені порошкових вогнегасників.

Оглушений Кроулі ледве підвівся на ноги. У туманному мареві вогнегасної суміші він миттю помітив постать у маскувальному комбезі – чоловіка з коротким ірокезом, який щось кричав і показував уздовж коридору, у бік вантажного ангару. Потім постать пішла брижами і розчинилася в клубах білого туману.

Кроулі хитало, крізь дзвін у вухах не пробивалися інші звуки, але він поступово приходив до тями. Хтось схопив його за плече – Пітерсон.

– …ни…зн…кли…!

Кроулі мотнув головою, придушуючи напад нудоти. Зосередившись, він змусив організм мобілізувати усі природні резерви.

– Вони зникли, сер! – знову прокричав Пітерсон йому на вухо, і цього разу Кроулі його почув. Спершись на плече лейтенанта, він здійняв своє тіло на ноги.

– Збери цей нікчемний зброд! – прохрипів начальник СБ, махнувши рукою на дезорієнтованих охоронців, – і бігом у вантажний ангар!

Звичайне самовладання дало тріщину, Кроулі переповнювало холодним сказом і чітким, концентрованим бажання відплати.

– Зрозумів!

Дорогою до ангара Кроулі помітив на підлозі зірвану закривавлену пов'язку, але не став гаяти на неї час. Ще на підході загін почув гул механізмів дверей і відчув свіже повітря, насичене запахами дощу та вологої землі.

Увірвавшись в ангар, Кроулі побачив напіввідкриту вантажну браму, яка продовжувала опускатися в паз, і вантажний майданчик за ними, що досі освітлювався стаціонарними освітлювачами. У кутку ангару іскрив пошкоджений блок аварійного керування брамою. Пітерсон залишив на майданчику групу загородження, у разі можливого прориву противника, але тепер стало зрозуміло, що противник прагне вирватися назовні.

Для початку Кроулі наказав активувати систему пожежогасіння в ангарі. Ще в технічному коридорі його осяяла одна думка, коли невідомий «фантом» зник у клубах розпорошеного порошку. Зі спринклерів на стелі та стінах ангара вдарили холодні струмені полум'ягасника, затягнувши величезний простір білястим туманом. Температура приміщення значно впала, і на екранах відкаліброваних амплівізорів яскравими плямами розквітли всі незначні джерела тепла. Ворожих бійців усередині не було.

Вискочивши на майданчик, під зливу, Кроулі вишикував усіх своїх людей півколом, спиною до ангару і наказав відкрити вогонь на придушення. Автоматні черги косили листя та гілки дерев, розпорюючи темряву пунктирами трасерів.

– Контроль! – гаркнув Кроулі, вихопивши комунікатор з рук Пітерсона.

– На зв'язку, – протріщав голос оператора.

– За моєю командою здійснити підрив зовнішнього кільця мін…зараз!!