5

Оперативно роздавши необхідні вказівки та організувавши своїх людей, Кроулі повернувся до охоронного боксу. Він розумів, що якнайшвидшим вирішенням кризової ситуації буде допит полоненої та з'ясування кількості і мети можливих порушників. Чим швидше він ліквідує загрозу, тим швидше можливо буде відновити евакуацію і забратися з цих джунглів до того, як сюди злетяться інші стерв'ятники.

Час грав проти PHARMA, і Кроулі не збирався затягувати процес згортання лабораторії, хоч і розумів, що деяку частину обладнання та ресурсів доведеться покинути.

Кроулі сів за стіл навпроти дівчини-фантома. Він не любив і не практикував тортур, але, як професіонал, умів розв'язувати язика. Враховуючи, що перед ним знаходився досвідчений оперативник корпорації-конкурента, тренований та підготовлений до різних тактик допиту, доведеться задіяти усі доступні способи.

Втім, розпочати він не встиг. По металевій підлозі пробігла тінь вібрації, яку він все ж таки відчув. Тут же ожив комунікатор, загудівши терміновим викликом.

– Кроулі, – відповів він, дивлячись на Селену, що незворушно сиділа навпроти.

– Сер, схоже, хтось підірвався на міні! – крізь шипіння статики та шум дощу пробився голос Пітерсона.

– Ви бачите супротивника?

– Ні, сер. Дощ і темрява… тепловізори теж нічого не ловлять, але хтось чи щось точно потрапило на міну!

У цей момент пролунав вибух, після чого крики та тріск автоматних черг.

– Припинити вогонь! – репетував на задньому фоні голос Пітерсона, а потім знову в комунікатор:

– Сер, новий вибух! З протилежного флангу! Схоже, вони йдуть в атаку, але ми не можемо їх засікти!

– Чекайте. Я скоро буду.

З цими словами Кроулі стрімко вийшов геть.

Омут акуратно вів доктора Вонга трохи попереду та збоку від себе. На моніторі будь-якої камери могло здатися, що доктор поспішає у своїх справах, прихопивши робочу силу. Тим часом у нагрудній кишені «фантома» лежали дві ампули бета-зразків у сталевих тубусах. Не бозна-що, але такий результат можна було вважати успіхом. Зі вмісту ампул науковий підрозділ EURO.CORP зможе вивести власну формулу препарату, або найближчий аналог. Тепер залишалося вибратися з комплексу та повернутися до табору.

Чатові в охоронному боксі, залишені вартувати полонену, отримали виклик на вхід у тамбур. На моніторі камери було видно доктора Вонга, за спиною якого маячив лаборант з мед-кейсом. Як старший науковий офіцер, Вонг мав доступ до будь-якого приміщення комплексу, хоча у володіння Кроулі намагався не потикатися без причини. Здивовані охоронці впустили доктора.

– Профілактичні заходи, – буркливо оголосив доктор, входячи всередину, – зі мною зв'язався містер Кроулі і попередив про загрозу вірусного зараження.

Охоронці переглянулись.

– Існує ймовірність того, що порушники, – Вонг кивнув у бік Селени, – змогли проникнути на об'єкт у кількості більше однієї людини та закачати у вентиляційну систему шкідливий патоген. Необхідно прищепити універсальний антидот.

Лаборант за спиною лікаря приготував ін'єкційний пістолет, зарядивши його дрібними капсулами. Розвернувшись до охоронців, він запитливо підняв брови, уточнюючи, хто з них отримуватиме щеплення першим. Один із хлопців охоче почав закочувати рукав форменої сорочки. Інший явно щось запідозрив, потягнувшись до комунікатора. Лаборант миттєво опинився поряд, приставивши розтруб ін'єктора до шиї підозрілого охоронця та натиснувши спуск. З тихим шипінням пневматики голка впорснула в кров сильнодіюче снодійне (нічого серйознішого Вонг не встиг приготувати в лабораторному цеху). Інший охоронець нарешті зрозумів що до чого і рвонув з кобури зброю, але «фантом» з розмаху вдарив його в обличчя кейсом, а потім провів серію жорстоких ударів у корпус. Для контролю Омут натиснув нервову точку на шиї нещасного, паралізувавши м'язи охоронця.

Весь цей час Вонг перелякано сидів у кутку, дикими очима стежачи за тим, що відбувається.

– Ви обіцяли, що нікого не вб'єте...

– Поки що ніхто не помер, – серйозно глянув на нього Омут.

Знайшовши ключі від захватів, Омут швидко звільнив Селену, яка не втрималася від кривої усмішки.

– Не думала, що за мною хтось з'явиться.

– А я ось дуже на це розраховував, – пролунав від дверей знайомий спокійний голос. "Фантоми" повільно обернулися на Кроулі, який цілився в обох зі свого пістолета. Наступної миті він вистрілив.

Планом Кабеля було влаштувати переполох та хаос на майданчику. Деактивувавши та акуратно витягнувши з землі кілька мін, «фантом» переналаштував підривники і відкинув першу далеко убік. Як і очікувалося, міна здетонувала при контакті із землею. Охорона на майданчику відреагувала миттєво. Далі, Кабель жбурнув ще одну в протилежному напрямку, вносячи ще більше сум'яття в оборонні порядки супротивника.

Його задумом було посіяти хаос і скористатися одним із технічних проходів у стіні комплексу, через які снували бійці охорони. План був ризикований, але іншого шляху всередину не вбачалося. Сам того не усвідомлюючи, Кабель круто змінив хід гри всередині комплексу.

Куля пробила стегно Омута, змусивши бійця повалитися на підлогу.

Готова зірватися як зведена пружина, Селена втупилася прямо в чорну зіницю пістолетного дула.

– Не варто, – осадив її Кроулі, – стегно – лише запобіжний захід. Не змушуйте мене прикрашати стіни вашими мізками.

– Це було хитро, влаштувати відволікаючий маневр з вибухами на майданчику, щоб у плутанині проникнути на об'єкт, змішавшись з моїми людьми, – продовжив Кроулі, а Селена і Омут постаралися приховати подив від цих слів. Обидва «фантоми» не розуміли про що мова, але Кроулі цього знати не треба було.

– Але, я наказав людям не відступати з позицій, тому всі технічні ходи залишилися закритими. Ви тут запечатані зі мною та патрульними загонами, і на підтримку чекати не варто. Тепер ви розповісте мені, скільки вас, які саме ваші цілі і де були точки проникнення.