35. Мріяти. Кохати. Жити.

Так, тепер детально. Про угоду, бо наскільки я зрозуміла, це через неї скільки всього сталося, - видно, що Іра бухгалтер, і її цікавлять деталі укладеної угоди. 

Ну що ж, я  також зробила допит Рождену, бо чому скільки страждань було через якийсь папірець. 

Я не відпускала його,  а він і сам цього не бажав. 

Ми щасливі в обіймах, зморені від шаленої пристрасті, в своєму Повітряному палаці, де немає жодної сторонньої душі, де ніхто за нами не підглядає,  ніхто не заважає.  Ми самі посеред хмар над океаном. Заварюємо собі ароматного чаю, беремо солодощі і розміщуємося в антуріумі де над нами синє небо і білосніжні сніжинки наче пелюстки іринимів. 

• Я хочу знати все, за що ти так мучив мене? Ти хоч розумієш, як мені було? - я вимагаю пояснень, маю право знати .

• Ніна, життя моє. Я визнаю свою провину,  якби я знав, що це все можна було припинити, ми б з тобою вже були рік разом, якже я тебе кохаю, - він відставляє свою чашку, і мою забирає з рук,  знову  цілує, не можу втриматися і відповідаю, і наша розмова відсувається на невизначений час.

Та все ж я вириваю із нього пояснення. Я бачу наскільки важко йому дається ця гірка правда. 

• Мені важко це все згадувати, і в деякій мірі неприємно, тільки не перебивай. Потім будеш в мене кидати каміння. - каже мій імператор, він притягає мене до себе, загортає в ніжні обійми і починає свою розповідь.

"Ми з Лукою сироти. Наші батьки загинули від магічної смерті. Батька отруїли такою ж отрутою, що й тебе намагалися вбити. А мама не змогла жити без нього і накликала собі магічну смерть. Вони були як єдине ціле, істинне кохання. Життя без пари втрачає сенс. 

Я тоді зарікся кохати, не хотів нічого чути про істинну пару.  Твій батько, імператор Позасвіття і троюрідний брат моєї матері взяв мене на службу до себе. 

Я амбіційний, волевий, самовпевнений швидко досяг успіху на службі, і твій батько призначив мене своїм першим радником. 

Уже тоді починалися перші проблеми, діти не народжувалися, квітучі поля іринимів гинули одне за одним. 

Ніхто не міг зрозуміти чому так сталося. Колись ще до мого народження, наша земля щовесни вкривалася іринимами, і вони цвіли з квітня по листопад. 

Сапфірами були всипані наші гори, їх можна було збирати круглий рік. Скарбниці магів були заповнені вщент цим дорогоцінним камінням. Кожен хизувався напоказ своїми скарбами. 

Не знаю хто вніс правки в наші книги з магії, та ми геть забули призначення сапфірів, і почали їх рахувати матеріальним багатством. Маги почали укладати шлюби через магічні угоди, це так всім сподобалося, що всі найбагатші родини Позасвіття відкинули пошук істинних пар, і почали заключати взаємовигідні шлюбні угоди, які приносили в їхні родини тільки збільшення скарбниці.

Наречені проходили тест на рівень магії, магія нареченої мала бути рівною або на одиницю менша. Це прописували в угодах, подружні зради не призводили до розлучення, бо вважалися розвагою, за яку можна відкупитися дорогим подарунком.

В той час в моєму оточенні з'явився Татіон, сильний маг. Ми шукали як продовжити рід магів, навіть пробували штучне запліднення. Та нічого не виходило. А коли маги почали втрачати свою магію, він сказав, що знає як врятувати Позасвіття, та імператор нізащо не погодиться на такий спосіб. І мені приходить ідея - стати імператором. Я довго обдумував цю ідею, потім поділився нею з Татіоном, він підтримав мене і почав шукати як без крові позбутися Кипріана.

І він знайшов у старих книгах, що можна заключати божу угоду за якою він добровільно відмовляється від трону в мою користь. Та як закликати Бога, він не знав.

Я покинув цю ідею, і жив собі в задоволення. Та одного разу сам Кипріан розпочав цю розмову, в нього опускалися руки, він був знесилений пошуком рішення, якого немає. І я запропонував йому божу угоду. Він погодився, спокійно без зайвого пафосу і скандалів. Тоді я вперше побачив Бога.

Ми розказали йому про своє рішення, він вислухав і поклав перед нами на стіл угоду. В якій була прописана умова, що діти Кипріана є спадкоємцями трону. На той час це виглядало смішно і не реально. Угоду підписали і все закрутилося.

Татіон провів кілька експериментів з жінками немагів, і стало ясно, що його ідея реальна. Ми створили спочатку не велику компанію, яка займалася пошуком немагинь, їм підмішували магічне зілля у напої і вони були готові на все, тільки щоб бути з магом. Та це призвело до війни, бо немаги зрозуміли, що ми прикриваємо свої злочини, перекладаючи свої проблеми на жінок немагів, вбиваючи цілі покоління немагів.

Немаги здобули перевагу на полі битви, використовуючи сплячі кулі. Це та куля, якою тебе намагалися вбити . Я мусив звернутися до Володаря Міжсвіття по допомогу. Він надіслав свою армію тіней, яка нам допомогла здобути Перемогу. Та багато магів загинуло в війні, якої могло не бути.

По закінченні війни, прийшла нова біда - наші сапфіри стали попелом. Ти уявляєш, що відчули маги, коли їхні скарби перетворилися на попіл. І що б ми не робили, сапфіри розсипалися. Та нам без сапфірів жити не можливо, наша кров вимагає сафірової води і прийшлося переміщатися в нижній світ, щоб там видобувати таке необхідне каміння.

Так в моєму житті з'явився герцог Косма Вакх, який дуже добре знався на видобуванні корисних копалин. Ми створюємо корпорацію Сапфірові гори, яка мала займатися видобутком сапфірів на Землі. Я відкривав перехід для магів, і помалу ми відновили наші скарбниці. Татіон закидає мені ідею, щоб замість немагинь використати для підсилення магії землянок. Та цей раз ми були обережні, ми розробили систему, за якою вишукували одиноких жінок і випивали їхню енергію, цим напрямком у корпорації займався Татіон, Косма був категоричним противником цієї затії, навчений гірким досвідом війни з немагами - та що його слово проти мого.