30. Гучне розлучення

• Вибач, що вмішуюся, в твою розповідь. Та не можу стриматися. Він веде себе як скотина, йому треба було заїхати в пику у всіх на очах, я би так зробила, - моя нова подруга Ліда була приголомшена моєю розповідю,- він не знає, що з ним робиться? Так хочу дочекатися коли він почне кусати свої лікті.

Я перемістилася додому, хотілося кричати і плакати. Мене аж трусило від злості. Я для нього ніхто, вірно Домініка казала, що я підстилка на одну ніч. 

Він навіть пальцем не поворухне заради мене. Гіркота, сором, бажання втекти світ за очі, і страшенний біль. Це всі мої відчуття з  Дня Перемоги. 

Я вкотре собі обіцяю не думати про нього, не плекати марних надій,  а жити. Просто жити, робити все, що в моїх силах для Позасвіття, моєї другої домівки. 

Хоча прекрасно розумію, що не думати про нього, в мене навряд чи вийде. І з цими гіркими думками я засинаю. 

І знову я біжу по полю іринимів, довго і важко, ніби на плечах вантаж. Бачу замок та добігти до нього ніяк не можу. Я кричу у ві сні, плачу, падаю і знову піднімався і біжу, бо знаю, що мене щось дуже важливе чекає вдома. 

Прокинулася на диво вдосвіта, туман стелився понад горами і лісом, день обіцяв бути сонячним.

Я відкрила свою пошту, на ній було два листи  один від дівчат, інший від Філіна. Мені було цікаво, якою вони мене бачать і якою мене побачить все Позасвіття їхніми очима.

У листі від дівчат було чотири фотографії, які вони пропонують на мій розгляд .

Перша фотографія як я покладаю квіти до стелли , я стою на одному коліні, очі мої призакриті. Фотографія цікава, але як для першого посту - стояти на колінах, мені не дуже сподобалося.

Друга фотографія , на ній я звертаюся до присутніх на площі, мій вигляд доволі стриманий, та фото не передає моїх емоцій, тут більше б підійшло відео.

Третя мені сподобалося з першого погляду - я стою посеред площі, жакет розтібнутий, мої руки в кишенях штанів. Я дивлюся в небо, в моїх очах світяться сльози а навколо мене кружляють вихором пелюстки іринимів. Фотографія наскільки передала мої емоції, що і зараз я відчуваю чітко їх .

На четвертій фотографії і йду з площі, а маги стоять з двох сторін, схиливши свої голови. Я не посміхаюся, мої очі дивляться вдаль, я горда, але не пихата. Ця фотографія показує повагу до мене, якою віддячили мені за щирість та відвертість.

Я погоджую третю і четверту. Далі я читаю текст, який надіслав Філін.

" Я, принцеса Ніна Марин. Від сьогодні я буду з вами.  Мої думки, мої бажання, мої мрії - ви знайдете на моїй сторінці. Я буду відвертою і щирою. Ми разом шукатимемо чому не квітнуть іриними і осипаються сапфіри. "

Кілька рядків влучних, він ніби прочитав мої думки. Я погодила текст і пішла чистити зуби.

Тато й бабуся чекали мене у вітальні, вони вивели віртуальний екран і дивилися новини. Я привіталася та сіла біля них, подивитися разом з ними.

На екрані монітора я бачу вчорашню процесію, ведучий, як дві краплі води схожий на Філіна. Я дивлюся на тата,  він каже, що це його брат - близнюк Зорій. Ого, тут так часто зустрічаються близнюки.

Зорій спостерігає за процесією і відразу її коментує. Він спочатку веде імператора від шатлу, транслює як він виходить з Домінікою під руку,  вони посміхаються і для фотографій обіймаються. Рушають до стелли, Зорій спочатку йде за ними та коли помічає наш шатл - зупиняється. Він в роздумах, коментує, що зараз до процесії приєднається принцеса, яку майже ніхто не знає, бо вона не публічна, а тим йому і цікава.

Орест подає мені руку і я виходжу з шатлу, горда, незалежна і впевнена в собі. Я не виглядаю зверхньою, навпаки привітною. Ми йдемо з Орестом, він вітається з своїми  побратимами, ми зупиняємось біля невеличкого гурту, а потім рушаємо за імператором. Зорій помічає, що я не біжу за імператором, не стараюся його наздогнати і чим ще більше його зацікавлюю.

Коли його дрон летить зі мною до стелли де  я  прихиляю свою голову, стаючи на коліно, щоб віддати честь загиблим воїнам, як з трепетом покладаю букет з таким дивним та на його думку доречним пакуванням з стрічок.

Далі виступає імператор сухо, спокійно наче на зборах, Зорій показує, що присутні навіть не слухають, поміж собою розмовляють. Не сховалося від камери ведучого, як Домініка підбиває імператора дати мені слово, її хижий погляд на весь екран.

Та коли я промовляю свої слова, площа стихає. Зорій ловить кожне слово, яке я вимовляю. Як в моїх очах бринять сльози, і  як мої слова знаходять відгук в серцях магів. Коли ж з неба починають падати пелюстки, він ловить їх і підтверджує, що це справжні пелюстки іринимів. 

В кадрі як вся процесія проводжає мене з цвинтаря,  столітні маги схиляють переді мною голови.

І він каже в кінці репортажу:

• Це наша принцеса Ніна, щира і відверта. Гідна спадкоємиця трону та надія на краще майбутнє.

Тато дивився відео з сльозами на очах , бабуся також розчулилася.

• Ніна, ти чула? Це сказав найпопулярніший ведучий. Ти надія на краще майбутнє, - тато встав та підійшов до мене, обійняв мене разом з стільцем, - віднині про тебе не знатиме хіба що глухий.

Ми поснідали, і мої рідні повідали, що відбувалося на балу після того як я його покинула.

Моє заклинання тримало в полоні всіх магів, які мене атакували протягом цілого вечора. Вони не могли зрушити з місця. 

Їхня магія відсвічувала рівні магії, сірі і чорні .

За ними прийшли спецпризначенці, відразу заарештували всіх окрім Татіона. Зрозуміло що  імператор не  арештує верховного мага держави, та все ж тінь чорної магії падає на його корону. 

Домініка і її мама сиділи приклеєні до стільців, а їхня дірява магія показала наскільки прогнив вищий світ Позасвіття. 

Домініка просила імператора зняти з них моє заклинання та він нічого не зробив, а просто зник з балу.

Зробив так як звик, відмахнувся від проблеми. Спочатку від мене, а потім і від тої з якою йому було зручно. Рано чи пізно йому прийдеться брати на себе відповідальність за тих, хто з ним поруч.