28. Магічні кордони

Я перенеслася до вітальні, де мене чекали тато і бабуся, та повернулася до вікна, щоб побачити реакцію імператора на мої слова і дії.

Спочатку він сидів як укопаний, потім ніби зірвався йти в замок,  та зупинився напівдорозі. 

Він не розумів моєї реакції, точніше не очікував такої реакції на нього,  бо вже звик, що достатньо одного доторку до мене і я палаю.

Здавалося, що він зараз почне все трощити навколо, так як після моєї втечі. Та мабуть розум взяв гору, він ще раз глянув на замок, а тоді розтанув.

• Невже ти справді його більше не кохаєш? - почула я позаду голос батька.

• Кохаю, мої почуття не змінилися. Але тепер він про це не знатиме. - продовжувала дивитися на пусту терасу.

• Як тобі вдалося змінити реакцію свого тіла? - тато знову ставить питання на які у мене немає відповіді .

• Не знаю, звернуся до розумних книжок, можливо знайду підказку. Я піду спати. А завтра буду шукати відповіді. Дякую за вечерю, спокійної ночі. - і я пішла спати.

Заснула відразу, снилися іриними. Вони мене кружляли і вели по полю, наче хотіли мені щось показати .

Я раптово через сон відчуваю, що біля мене хтось лежить.

Скрикую і зриваюся з ліжка, вмикаю світло і нікого не бачу, мене аж кидає в жар з переляку.

Я розумію, що більше не засну. Шукаю свій мобільний телефон, він мав би бути десь в кімнаті. 

І я знаходжу його тумбочці біля ліжка, він повністю розряджений. Ставлю його на зарядку, а сама тягну в ліжко підручник з магії.

Місяць назад я з магом Іоном зупинилися на рівнях магії, а по плану уроків в мене ще мало бути десять занять. 

Я розумію, що моє навчання не таке, яке здобували в академії магії, а скоріш курси. Та все ж  найважливіше я, сподіваюся, буду знати. 

В плані занять знаходжу наступну тему : "Встановлення магічних кордонів"

А мені це якраз дуже треба, хоча я навіть незнаю про що йдеться в цьому розділі, а вже уявляю як закриваю свої кордони для нього. 

І знову мої думки про імператора,  ловлю себе на думці, що майже за рік нашого знайомства, я жодного разу не назвала його по імені. Він спочатку був для мене власником, а потім став імператором. 

Рожден,  його ім'я Рожден. 

Я люблю тебе, Рожден. Дурні думки заполоняють мою голову, і я починаю плакати.

Йду у ванну вмиваю заплакане обличчя, повертаюся та сідаю за стіл. 

Треба вчитися, я маю бути сильною в усьому, що мені пригодиться і майбутньому. 

Я читаю текст, майже нічого не розумію, був би маг Іон,  він би пояснив. Я прочитала три рази, одне , що більш менш зрозуміла, що можна встановити магічні кордони- бар'єр через який без мого дозволу, ніхто не перетне.

Та от як це зробити, до мене ніяк не доходило.

Я виписала у зошит техніку, з допомогою якої цей бар'єр будується. Одне зрозуміла, що він будується , а не просто накладається. Хоча саме найпростіше - це накладання магічного куполу, та його можна розбити. 

Тому магічний купол мені не підходить, я ще раз повертаюся в підручник і шукаю як збудувати бар'єр. 

Отже хитрмудро написано, щоб лінивий не розібрався. Тому більшість мабуть обирає магічний купол, завдяки якому можна зробити звуконепроникний простір і твою розмову ніхто не почує. І я згадую, як здивувався тато, коли я почула його розмову з бабусею на терасі, а ще сварку імпрератора з нареченою.

Ні це мені не підходить. Тому читаю далі. І мені здалося,  що у підручнику є приховані скарби. Я згадую головоломки, які з легкістю розгадувала. І тому я шукаю в підручнику зачіпки для розв'язування. Виписую на зошит кожне перше слово з кожного абзацу, ні це було б дуже просто.

Вириваю листки з зошита, і роблю з них м'ячики і кидаю у вікно, вони відбиваються від скла і падають мені на стіл. Граюся так пару хвилин, і тут мене осіняє - вікно, як бар'єр. Повертаюся до підручника.

Ще раз читаю, шукаю слова, які розташовані на сторінках як цеглини. Виписую їх з кожної сторінки на окремий аркуш. Маю двадцять аркушів по тридцять слів, які ніяк не пов'язані між собою.

Тепер з цих аркушів також виписую слова, щоб заповнити прогалини, з двадцяти аркушів залишається п'ять. Та все рівно це багато для заклинання.

Перечитую записані слова кілька разів підряд, щоб зрозуміти які лишні.

Як би зробив будівельник, коли йому потрібно збудувати міцну стіну, фортецю?

Будівельнику потрібна суміш з цементом та камінь, який важко пробити будь-якою зброєю. Що в цих аркушах камінь, а що суміш?

Я вибираю найдовші слова, буду вважати їх каменем чи цеглою, в тоді вибираю найкоротші - ці будуть цементом.

І виписую із так щоб між кожною цеглиною був цемент, виписую їх в ряди.

Отримую набір слів на пів аркуша. Отже це має бути фортеця. Та коли виникне необхідність примінити цей бар'єр, то може не бути часу для заклинання. Отже має бути символ, яким це заклинання можна запустити. Повертаюся до підручника, шукаю чи не має якихось значків на які я не звернула увагу.

На прикінці розділу є значок, який я сприйняла за позначку закінчення розділу.

Малюю його після заклинання і тоді пробую це все з'єднати в одне ціле.

Отже текст заклинання для побудови бар'єрів будь-якої складності. Це може бути бар'єр від навіювання, від пристріту, від фізичної близькості, від зброї, від магії. Також він може бути звуконепроникний, може зробити невидимим, або розмитим. Це вже можна обрати відповідно до ситуації в якій я можу опинитися.

Я зачитую його вголос, щоб він закарбувався в моїй пам'яті назавжди.

" Та перебудувати не перевикопати за мостобудним ні паперовими я повітряні по кам'яницями до небовищого під рукотворні і чудотворної для неприступної у повсякденному при надзвичайних на вимурованих я підтвердження я цілісність і недоторканність до відміни."

Далі знак рукою ~^~

Я пробую зробити себе невидимою, йду до дзеркала. Подумки кажу - я невидима. Малюю знак. Через мить в дзеркалі мене немає. Знову кажу подумки - відміна і малюю знак.