23. Смертельний серфінг

" Дівчата, я вже трохи втомилася розповідати , ми вже більше трьох годин сидимо. Пропоную зробити перерву. - в мене вже все затерпло.

Ну, так. Було б непогано трохи переключитися, - погодилася зі мною  Іра, - що ти пропонуєш?

В мене сьогодні в планах було готування вареників з вишнею та сиром. Може разом займаємося?

Можна, я вже давно нічого не готувала власноруч, - погодилася Ліда, - але ти все рівно продовжуй свою розповідь,  одне другому не заважає. 

Я взялася замішувати тісто, а дівчата готувати начинку. Всім сподобалася моя ідея, зайняти чимось свої руки. Так навіть цікавіше розповідати"

Я дивилася вперед на місто, яке ніби виросло з під землі, та так виросло, що вперлася в хмари.

Сині будинки росли з землі і досягали до неба,  на краю міста велика платформа для шатлів, майже вся заповнена. Мені вже нетерпілося якнайшвидше потрапити в місто, та що скаже охорона, вони підуть з нами?

• Ми на місці, можемо йти на екскурсію, -  Орест повернув мою мобілку, та відкрив шатл, - пішли.

• А охоронці? Вони , що будуть йти за нами? - я не хотіла, щоб за мною пленталися шість військових, так ніби я арештант.

• Ні, тут немає потреби в охороні. Місто найбезпечніше в Позасвітті. Тут живуть лише маги, немагам сюди зась. Все цифрівізоване, постійний відеонагляд. Пішли.

І він подав мені руку та  ми пішли до перепускної системи. Трохи постояли в черзі, бо охочих потрапити до міста чимало.

Пропускна система в місто працює без ручного керування. Я підійшла та приклала до сенсорного екрану маггодинник і через секунду відчинилися двері - я увійшла в місто.

За дверима я потрапила ніби на вокзал, тільки навколо одні екрани, на яких висвітлювалися рухи транспорту по місту.

Я спробувала сама розібратися, що там пише, та все ніби закодоване. Одні цифри і букви і більше нічого.

Я подивилася на Ореста, показала, що нічого не розумію.

• Перший раз всім не зрозуміло, ходи за мною. Дещо покажу.

Ми відійшли в бік від екранів до стіни навпроти. На стіні  був сенсорний екран, який світився синім світлом, але нічого не було написано, та коли Орест його торкнувся - він засвітився. А на ньому кольорова схема міста, з якимось позначками .

Він торкався символів і карта міста відкривалася секторами, і чим більше символів він торкався, тим детальніше розкривався план міста. Тепер на екрані було видно деталі будинків, та вулиць.

• Це карта з позначками локацій міста до найменших дрібниць, місто складається з секторів. Кожен сектор має своє призначення і має свій символ. Секторів є десять. Нас сьогодні цікавлять два сектори. Перший це сектор магтехнологій, тут є на що подивитися. Другий - сектор розваг. Сюди в основному їдуть саме в сектор розваг. То ж коли ми знаємо, куди нам треба потрапити, ми запам'ятовуємо  позначення для секторів. Магтехнологічний позначено буквами МТ, сектор розваг  має позначку МР.

• МР - це магічні розваги? - мені таке прийшло на голову.

• Так, ти все вірно зрозуміла. Тепер ми повертаємося назад, дивимося на екрани і шукаємо свої позначення.

Ми повернулися назад і тепер я розумію, що треба шукати букви МТ. І я їх знаходжу відразу. І вже розумію, що це розклад руху транспорту в місті . Найближчий транспорт до сектору МТ  через хвилину.

Все так же само як на пропускній системі, я прикладаю маггодинник до сенсорного екрану і переді мною розсувні двері. Вони роз'їжджаються і ми входимо у кабіну схожу на скляний ліфт. Тільки в ньому  є зручні стільці, які розвернуті до вікна ліфта. Ми присіли на стільці, двері зачинилися і кабіна рушила, але не вгору як ліфт, а  в бік. Я розумію, що це наче поїзд метро.

Тільки з таким оглядовим вікном, за яким вже видно вулиці та будинки, ми рухаємося дуже швидко, бо все пролітає, я навіть толком не встигаю роздивитися повз, що ми летимо. Саме летимо, бо швидкість шалена.

Ми пролетіли хвилин п'ятнадцять, і кабіна зупинилася. Орест пропустив мене вперед і ми вийшли на площі. Тут вже досить багато магів, які рухаються хто куди. Більшість виглядають на років тридцять - тридцять п'ять, та я вже розумію, що їм більше триста років. На нас звертають увагу, та не підходять, і ми рухаємося через площу до будівлі схожої на космічну станцію, або на великого павука синього кольору.

Увійшовши всередину ми натрапили на велике скупчення магів, Орест розпитався в чому справа.

Виявилося, що ми прилетіли в день презентації нової магтехнології. І тому тут такий ажіотаж, бо всі хотіли першими побачити ноу-хау в світі магтехнологій.

Зала для презентації була за розмірами як наші великі супермаркети типу Епіцентру.

Ми побачили в ній ряди будок, схожих на наші біотуалети, тільки кольору мокрого асфальту, що  мене здивувало, бо не синє забарвлення, яке на кожному кроці. 

Та на цім всі здивування завершилися, будки були виставлені рядами як квартали. Це ніби танхауси, тільки будки. Ми обійшли ці рядки і всілися на стільці, що рядами стояли по під стінами в три ряди, сіли на останньому. 

Немає нічого цікавого, і не зрозуміло для чого ці будки. Ну не туалети ж це? Бо це вкрай смішно, але може в Позасвітті біотуалетів немає, і зараз вони їх презентують.

Довго очікувати не прийшлося, перед усіма гостями презентації виникли нізвідки віртуальні екрани, на яких з'явився маг з дивною зачіскою - волосся стирчить в різні боки, при чому воно в три кольори, і різної довжини.

• Любі друзі, гості, сьогодні ми з моєю командою презентуємо вам дещо, що переверне вашу уяву про простір та архітектуру. Цей проект розроблений на замовлення його величності. Ми працювали над ним три десятиліття, це був найдовший проект за час моєї роботи в корпорації. Проект призначений для розміщення великої кількості магів на крихітній території, до прикладу в горах на краю світів, біля сапфірового озера. Ви ж знаєте, щоб там відпочити треба бронювати за три роки до відпочинку, бо місце дуже обмежене площею. Та що я вам кажу, ви й самі це добре знаєте. Я пропоную вам зараз увійти в будки. На дверях намальовані іриними, одна квітка означає, що будемо для одного мага, дві для двох, і так далі. Найбільша кількість - це десять. То ж обирайте, в яку ви хочете увійти і не бійтеся, ви будете дуже здивовані побаченому.