21. Ловись рибка

І знову ранок я зустріла на полі, вкрита ковдрою із пелюсток іринимів,  обласкана ранковими промінцями сонця. 

Замість плаття на мені була тонка сорочка із пелюстків, ніжна і шовковиста, зберігала одночасно тепло в тілі та освіжала нічною прохолодою. 

Те, що вчора відбулося на дні народження - мене принизили публічно. 

Я усвідомлюю, що я лишня у Позасвітті, така як ці чарівні квіти. Ніхто не став на мій захист, де був тато, бабуся? Де був мій охоронець?

Я не хочу туди повертатися, зовсім не хочу. 

Із цими тяжкими думками я увійшла у свій будинок на Підзамче. 

Щоб мене не шукали в Позасвітті, з маггодинника написала повідомлення батьку, що сьогодні залишаюся в Україні, їду до хрещеного. 

Зварила каву і пішла сіла на сходах, щоб насолодитися ранком. Мій ґанок виходить в садок, де гарно хазяює моя сусідка Таня. Вона займається городництвом та квітникарством.

На своєму городі вона заклала великі теплиці, а на моєму висаджує кожного року гладіолуси та кермек, а ще в тому році посадила три ряди лохини. І я вже бачу її в цю ранкову пору, як вона зрізає квіти на базар. Вона оглянулася і також побачила мене, махнула до мене рукою, і я їй у відповідь. Танька зігнулася над квітами, збирала їх у контейнери, та ні вона щось там перебирала. Вона вибирала квіти для мене, бо вже через кілька хвилин йшла до ґанку з великим букетом гладіолусів.

• Доброго ранку, пропажа! Вітаю з днем народження, ось тримай,  - і вона простягує мені цю красу.

• Дякую, каву будеш?

• Ні, я вже пила. А де це ти весь час пропадаєш?

• Була у відрядженні

• А по тобі схоже, ніби у пластичного хірурга. Ти виглядаєш бомбезно, - Танька завжди каже, те що думає.

• В хірурга не була, але деякі процедури зробила,  - не розкажу ж я їй, що купаюся в магічній сапфіровій воді.

• Ну і правильно, гроші є , то чого ж їх на себе не пустити. Але ти якась сумна, може закохалася? - вона читає мене як відкриту книгу.

• Ой , Таня краще не питай.

• Не буду, але знай я завжди готова тебе вислухати. Якщо треба поплакати, я буду твоєю жилеткою.

• Поки терплю, - я зітхнула, сльоза накотилися на очі.

• Я бачу, так зачепив?, - вона обійняла мене.

• Дуже.

• Жонатик?

• Так.

• Тепер розумію, це тобі вирішувати, та краще обійти стороною.

• Стараюся.

• Він не дає проходу?

• Так, але я опираюся.

• Ну от і молодець. А ти їдеш сьогодні до хрещеного? Ти ж кожного року до нього їздеш на другий день після дня народження.

• Так, їду. Зараз буду збиратися.

• Я йому гостинці вчора приготувала. Огірки та помідорчики з теплиці та молодої картопельки накопала, а ще зібрала перший урожай лохини з твого саду.

• Щоб я без тебе робила, ти так піклуєшся про мене. Ти золото, в не сусідка.

• Та не перебільшуй, все я пішла. Овочі винесу до хвіртки. Бо мені ще на базар з квітами їхати. Святкуй, і забий на нього.

Танька пішла, а я взяла букет та вернулась в будинок. На маггодинник надійшло повідомлення від тата:

" Доню, ми маємо надію, що ти повернешся до нас.

Ми завинили перед тобою, не вгледіли .

Пробач нас, ми тебе дуже сильно любимо і чекаємо "

Я не хотіла відповідати, не змогла. Образа душила мене. Коли вони були так потрібні, їх не було поруч.

Я викликала таксі і пішла збиратися до хрещеного.

Літній костюм, квітчасті шорти та легка сорочка з коротким рукавом, косинка на голову, шльопанці і купальник в рюкзак. Все я готова, очі від болю стали скляні від застиглих на них сліз.

Прийшло повідомлення - таксі чекає біля воріт.

Біля хвіртки стояли пакети з овочами та корзинка з лохиною, я відімкнула хвіртку і побачила незваного гостя. Він стояв біля таксі, розмовляв з водієм.

• Вибачте нас, ось тримайте бонус за скасування виклику - і простягнув водію сто баксів. А водій подивився на купюру, потім на нього, забрав гроші і поїхав.

Імператор розвернувся та пішов до мене.

• Бачу, що не рада. Та сьогодні я буду твоїм водієм.

• Ми ж вчора домовилися.

• Прийдеться відкласти наші домовленості.

• Чому? Скільки можна мене мучити?

• Поки ти тут, тобі загрожує небезпека. Я маю з цим розібратися, але ж ти не послухаєш і все рівно поїдеш.

• Небезпека? А в Позасвітті значить мені нічого не загрожує?

• В тебе там є охорона, а тут немає нікого, хто б міг захистити.

• Найбільшеа небезпека, яка мені загрожує - це ви.

• То ми їдемо? Чи ти вже передумала?

• Я мушу їхати, бо пообіцяла, мене чекає хрещений. Хочете бути таксистом, будь ласка.

• Ти не зрозуміла, я буду з тобою весь час поки, ти не повернешся додому .

• В якості кого ви будете зі мною?

• Твого колеги, тебе так влаштує?

• Тільки якщо ви будете вести себе по- людськи, хоча ви навіть не знаєте, що це таке.

• Я постараюся, їдемо?

• Їдемо.

Він зібрав мої пакети, поставив у багажник та сів за кермо автомобіля, значить водія не буде. Я обійшла авто та сіла на крісло пасажира.

Їхали мовчки, він не питав дорогу, значить вже знає де живе хрещений.  Може буде мовчати всю дорогу, було б непогано.

• Ти вчора забула мій подарунок, - простягає мені ключ, а я не беру, - Ніна він твій, бери.