18. Інші неприємності і приємності
Поки ми з бабусею обговорювали мої проблеми, то ці проблеми прилетіли в замок.
У малу вітальню, де ми з бабусею сиділи та пили каву під наші душевні розмови, увійшов імператор, а з ним вся його свита.
Він навіть не дивився в мій бік, а попрямував до великого крісла і завалився в нього, а його супровід присів на вільні дивани.
За ними увійшов тато, він був засмучений. Мабуть імператор зігнав всю свою злість на ньому.
- Ваша величність, вечерю буде подано через півгодини. Може перейдемо на терасу, поки будуть серверувати стіл, - запропонував тато.
- Можна, скажіть нехай подадуть нам каву на терасу.
І імператор встав та пішов на терасу, а за ним всі, окрім мене і Луки.
Лука сів поруч, довго дивився на мене, а потім сказав:
- За що? - а справді, за що мені його пробачити.
- За те, що не зміг зупинити брата.
- Брата? - я здивовано на нього дивилася.
- Ти ображаєшся на мене, я це бачу. Можу тобі заприсягтися, що я до останнього був проти.
- Проти того, щоб він тебе займав.
- Ну і він тебе послухав? Ото ж бо.
- Які плани на майбутнє? Чим хочеш займатися?
- Я ще ні про що не думала, так все швидко сталося, що я ще досі не можу звикнути до цього всього.
- Ну так, не кожен день стаєш принцесою.
- Лука, яка з мене принцеса?
- Дуже гарна, - він говорив щиро, так само як і на Землі., - пішли на терасу, я буду твоїм кавалером.
Лука подав мені руку і повів мене до всіх. Вільних стільців не було і ми з тераси вийшли у сад та сіли на газон, на терасі обговорювали наші фотографії з площі. Домініка була невдоволена, і не приховувала своє роздратування, її втихомирувала мама. Мій колишній шеф також покинув терасу та приєднався до нас, запитавши дозволу.
- Я можу приєднатися до вас?
- Так, присідайте погріємося на вечірньому сонці, - запропонувала я.
- Ніна, я хотів перепросити. Ми з Лукою не змогли переконати імператора, щоб він тебе не рушав.
- Все добре, в цій історії є один великий плюс - я тепер маю батька і бабусю. А решту я подолаю.
- Я вірю в тебе, ти наш шанс, - і він потиснув мою руку.
Який я шанс, я не розуміла про що він говорить. А перепитувати не стала.
Нас покликали до столу, і ми втрьох пішли після всіх.
За столом відчувалася напруга, всі сиділи мовчки. Я колупалася в своїй тарілці, їсти не хотілося. Всі переглядалися, та ніхто не наважувався розпочати розмову, аж поки її не почав імператор.
- Косма, чи готові документи для підписання угоди про передачу тридцяти відсотків корпорації принцесі?
- Все готове, можна підписувати, Ваша величність - відповів мій шеф.
- Ну що ж ваша високість, ви тепер співвласниця корпорації, - імператор говорив різко, ставлячи наголос на слові співвласниця.
- Поки не вивчу документи, нічого підписувати не буду, - відповіла я, а Косма тільки усміхався.
- Звичайна угода, що там є вивчати?
- Наприклад, які в мене будуть права, чи буду мати право голосу?
- А навіщо це вам? У вас буде прибуток, що вам ще потрібно?
- Припинити діяльність з викрадення жінок, - я мала це сказати, хотіла, щоб він це почув від мене, - я не прийму прибуток від діяльності з торгівлі людьми, я взагалі вважаю це злочином.
- В чому ви бачите злочин? Ми не порушуємо закони Позасвіття, - о я здається зачепила за живе.
- Ми вже сьогодні виявили, що ви порушили найважливіші для вас закони - закони магії. Тому розказувати про закони Позасвіття не потрібно, я знайду час , щоб їх вивчити також. Косма прошу вас скинути мені угоду для вивчення,- звернулася я до шефа.
- Ви забуваєтеся, принцесо. Тут керую я, і моє слово закон. Ви в моїй владі, як і всі. - дивився як заговорив.
Я хотіла йому відповісти, та в кармані сукні задзвонив мій мобільний телефон з Землі, я здригнулася. Витягнула телефон з кишені, на екрані висвітилося фото мого хрещеного, і я піднесла телефон до вуха, не вірячи своїм очам.
- Ало, хрещений? Що сталося?
- Ніночко, я нарешті додзвонився, - я чула, що він дуже стурбований.
Встала з-за столу і пішла на диван, треба заспокоїти бідного хрещеного, єдину близьку людину на Землі.
- Ні, що ти. А де ти була, що не відповідала?
- Я була у відрядженні, а телефон забула вдома. - дивилася на імператора, на його реакцію. Як його перекосило. Здалося що він був готовий вихопити телефон з моїх рук.
- Слава Богу, я вже почав переживати, мав їхати до тебе додому. Думав, що з тобою щось сталося.
- Не переживайте, зі мною все добре.
- Я чого дзвоню, ти як плануєш святкувати день народження ?
- Так як і планували. Четвертого серпня відсвяткую з "колегами" по роботі та новими друзями, а п'ятого серпня приїду до вас. Сходимо на риболовлю, зваримо юшку. Посидимо, поговоримо. Ви ж знаєте, що я обожнюю проводити час у вас на дачі.
- Так, скиньте список, що треба купити, я все привезу. Може якісь ліки, чи продукти?
- Добре, я тобі завтра напишу, бо ми зараз із Івановичем шашки граємо.
- Добре, тоді за два дні я у вас.