16. Закони магії

Батько взяв мене за руку , пропускаючи вперед імператора з Домінікою. 

Всередині нас всіх чекали співробітники магістрату. 

Які провели нас у велику залу, схожу на нарадчу, бо по центру стояв великий стіл, а навкруги стільці. 

Так і було, тато запросив всіх до столу, сам сів в чолі, а мене посадив по праву  руку.

Імператор сів навпроти батька, також в чолі столу, по праву руку сів Лука,  а по ліву Косма,  бІля нього невідома мені жінка, а біля цієї жінки сіла Домініка. 

А потім  до Луки підсів все той же невідомий мені чоловік з корпорації,  який проводив співбесіду зі мною, він прийшов із запізненням. 

Тато оглянув присутніх, його погляд був стурбований, та все ж він розпочав:

• Ваша величність, я радий бачити вас у магістраті завжди. Та все ж ваш візит не очікуваний. Чим завдячуємо такій увазі з вашого боку?

• Не кожен день, магістре, у мене з'являються спадкоємці. Така подія привернула увагу до вас та вашої доньки.

• І ви вирішили трохи цієї уваги перенести на себе?

• Скоріш за все, я вирішив, що ми маємо оберігати спокій Позасвіття. Тому ці три дні я проведу у вас,  та після дня народження принцеси повернуся до столиці.

• Ми з донькою вельми раді такому вашому рішенню.

Тато це казав,  а я кипіла як чайник, здавалося, що  ще пару хвилин, і я зірвуся. 

Я думала, що вчора бачу його востаннє, планувала своє життя тут. 

Але як то кажуть, розкажи свої плани Богу, нехай він посміється. 

• То що сьогодні в планах принцеси? - єхидно запитав імператор.

• Знайомство з магічною радою,  принцесі необхідні знання. В неї не було можливості здобути їх в нижньому світі, - спокійно, без зайвого пафосу відповів тато.

• То принцеса розпочинає з уроків? Похвально,  - для імператора це було сюрпризом.

• Ви ще не передумали, Ваша величність, провести свій час поруч з принцесою?  - а тепер тато випустив свої шипи, та реально зачіпив самовдоволеного напищеного індика.

• Я не відмовляюся від своїх слів. Готовий до супроводу.

• Ну що ж ви знаєте де кабінет магічної ради, вас чекають. Доню, його величність тебе супроводить, а нам треба попрацювати над документами, так Косма?

• Все вірно, нам потрібно узгодити деталі передачі частини корпорації принцесі,  - відповів мій шеф, вже мабуть колишній.

Я не довго думаючи встала із стільця, та не оглядаючись назад рушила до дверей, хоче супроводжувати - нехай піднімає свій зад і рухається.

Я почула позаду тупіт ніг, і не одних, та не оглядалася.

Вийшла у приймальню, де сидів Фарус, а з ним ще двоє магів. Вони зірвалися з стільців,  ввічливо схиливши голови.

• Працюйте далі,  - спокійно промовила та вийшла в коридор.

.

Мене наздогнав імпрератор з нареченою, було чутно, що вони сперечалися, я прислухалася:

• Рожден, ти не маєш чим зайнятися? Будеш цілий день тягатися за нею?

• Я ж це всім оголосив, тому я буду супроводжувати її.

• Рожден, ти що її нянька? Кидай цю затію. Чи може в тебе є свій інтерес? Я ж не забула, як ти за нею в нижньому світі прискіпливо спостерігав.

• Домініка, не драконь мене. Бери маму і летіть в столицю, повернетесь на день народження.

• І лишити тебе з нею? А може ти вирішив замінити мене нею?

• Домініка, досить. Або ти ведеш себе як моя наречена, або летиш додому.

• Вибач, я не знаю, що на мене найшло. Я зачекаю, підемо з мамою прогуляємося містом.

• Ну от і добре, йди.

Я йшла і слухала цю суперечку, і розуміла, що між ними якісь дивні відносини, ніяк не схожі на те як мають вести себе наречений і наречена.

А так ніби вони вже років тридцять в шлюбі,  в кожного свої плани, свої інтереси, і партнер потрібен для галочки. Ні він, ні вона не бажали вступати в суперечки, не відстоювали свої кордони та права. А так ніби давні знайомі, або сусіди. 

Імператор наздогнав, та пішов поруч.

• Ви знаєте куди йти? - запитав мене.

• Ні, просто йду. Чекаю поки ви з нареченою нарешті визначитеся щодо мене і ваших планів.

• Що?!

• Ви так голосно говорили, що я все чула. Можна було й тихіше.

• Ти чула нашу розмову?  - він зупинився і зупинив мене.

• Не ти, а ви. По-моєму я вже вас просила не тикати мені, ми з вами не друзі і не рідні.

• Добре. Ви чули нашу розмову?

• Так, я чула вашу розмову, а як її можна було не чути, ви б ще покричали для ідилії.

• А це вже цікаво, пішли до магів, - і він рушив, а я за ним.

Кабінет магічної ради нагадував клас в школі. Столи, схожі на парти, на стіні дошка, правда не для крейди, а мабуть інтерактивна, багато шаф з книгами. Магів не було.

Я присіла за першу парту, а імператор біля мене, він не торкався мене, і це було добре. Бо я боялася, що він знову почне торкатися, і мені буде не солодко.

Відчинилися двері і в кабінет увійшло три маги. Вони були старші за бабусю, якби в Україні, то я б дала їм по років вісімдесят, а тут мені не зрозуміло скільки їм років.

Вони побачили імператора і здивувалися.

• Ваша величність, вітаємо вас. Ваша високість дуже раді, що свій перший візит в якості спадкоємиці королівської влади, ви зробили до нас, - звернувся до нас маг, який виглядав найстарішим, - я радник магістрату Іон, це мої колеги радники Сетер та Нео. Ваш батько просив нас , щоб ми зайнялися з вами магічною освітою. Ми погодилися.

• Я щиро радію, що ви знайшли для мене трохи вільного часу, - я говорила щиро, мені потрібні знання про магію і про Позасвіття.