9. Жах на яву

• Ти мені не повіриш, та я все ж розкажу, бо я вже помаленьку сходжу з розуму. Я тобі казала в перший день, що мені сподобався Косма. І я тобі не збрехала, я закохалася з першого погляду. Зі мною такого ніколи не було. Я приносила йому на підпис документи і мені здалося, що я також йому сподобалась. А потім мене відправили у відрядження. А ти знаєш чому ніхто нічого не розказував з дівчат про відрядження?

• Чому?

• Бо вони не пам'ятали, вони нічого не пам'ятали, окрім того, що вони закохалися. Все решта було розмите наче уві сні, ти стараєшся щось згадати, а в пам'яті спливають лише якісь епізоди, зате ти добре пам'ятаєш, що тебе любили, як ніколи до цього.

• Маячня, якась маячня.

• Та я пам'ятаю все, і не розумію чому. Все до найменших дрібниць. Біля дому мене забирав Ерік на автомобілі, коли був комплект пасажирів він щось розприскав у повітря і ми провалилися у сон, а коли проснулися, то були в готелі на ліжку. Нас селили по двох в номері, економваріант. Ми почувалися наче з перепою, голова боліла жахливо. Потім за нами приходила дівчина, представлялася працівницю центрального офісу, казала, що ми у Відні в готелі, який належить корпорації. Ми спускалися в ресторан де нас пригощали смачними сніданками, в потім нам проводили екскурсію, казали, що по Відню. Та це був не Відень, я була в цьому місті разів зо шість, і точно зрозуміла, що нам брешуть. В обід нас знову смачно пригощали стравами та напоями. І я думаю, що в тих напоях було щось підмішане, бо після обіду я відчула сильний сексуальний потяг, тіло горіло. Нас дотримали до вечора в якійсь конференц-залі. Про що розповідали я не чула, бо хотіла лише одного, щоб мене хтось поцілував. Та своїми думками я поверталася до Косми, і уявляла як сама його цілую. Вибач, що тобі таке розповідаю, та хочу, щоб ти це знала, правда не розумію чому. А ввечері нас повели в інший ресторан, який був схожий на нічний клуб. А я в голові тільки тримала образ Косми, бо мені здалося, що він мене врятує з цього пекла.

• Це просто жесть, мені страшно навіть уявити.

• Там знову роздавали такий же напій, але я більше не пила. Точніше я брала і тихо його виливала, вдаючи, що я його п'ю. А в дівчат знесло дах, і вони шукали собі пару. В залі були тільки чоловіки і ми. Я думала, якщо мене будуть примушувати до чогось, то переріжу собі вени, на столах були столові ножі. До мене наближалося пару чоловіків, бо я єдина, яка не встала з-за столу, а навпаки залізла в самий кутик і вчіпилася руками за стіл. Втікти не було куди, в залі не було вікон, а на дверях стояла охорона. Ти розумієш в якому розпачі і була.

• Уявляю. Я навіть боюся запитати, що сталося далі.

• А далі в залі з'явився Косма, він як гаркнув, то вони відразу зникли . А Косма взяв мене за руку і вивів з того гадюшнику. Він вивів мене надвір, дав щось випити. В мене в голові все прояснилося і я розплакалася. Я плакала, а він мене обіймав. Плакала довго, а він нічого не говорив, тільки гладив мене по волоссю. А тоді знайшов мої солоні від сліз вуста і поцілував.

• А як він тебе знайшов?

• Він сказав, що почув як я його кликала, він зразу не повірив, та коли мій поклик не припинявся він вирішив на нього відкликнутися. Ми з ним зустрічаємося, та скоро цьому прийде кінець.

• Чому? Він одружений?

• Та при чому тут це. Він не зможе вічно прикривати мене і тебе. Ти знаєш, що я спочатку страшенно ревнувала його до тебе, та потім він сказав, що йому ніхто не потрібен, окрім мене. Та чому він не віддає їм тебе, він і сам не може пояснити, каже це ніби віддати частину душі. За мене він домовився, сказав, що я його зирянка. Та все має свою ціну, за мене треба платити Володарю. А я не хочу, щоб він помер в злиднях. Тому ми розтаємося, це моє рішення. Тобі треба тікати, і чим швидше тим краще.

• А чому вони називають нас зирянками?

• То ти вже чула ? І від кого? Ні не кажи, не хочу знати. Зирянка - та що пробуджує. Але, що пробуджує я не знаю, а Косма так і не розповів. А плата дуже велика за нас, не всі мають такі статки, щоб дозволити утримувати зирянку тривалий час, тому й випивають наші сили за кілька місяців. Ми для них як батарейки, вони черпають від нас собі сили.

• Але ж ти виглядаєш приголомшливо, хоча наскільки я розумію, що ти вже півроку  з ним?

• Бо він каже, що на Землі їхні сили не такі , як вдома. Тут вони звичайні чоловіки. Він жодного разу не спав зі мною там.

• Вони інопланетяни?

• Наскільки я розумію, то ні.

• То чому він не залишається з тобою?

• Він зв'язаний кровною клятвою з Володарем. Якщо порушить - помре.

• Звучить, як повна маячня, але дуже страшна.

• Я мабуть вже поїду, а ти добре подумай, чи потрібна тобі ця робота.

Люда викликала таксі і поїхала, а я сиділа і не могла повірити в почуте. Я забула про власника, у мене була безсонна ніч. Я зрозуміла, що потрапила в не дуже гарну історію. Добре, що мама не дожила до цього дня, бо вона б точно таке не перенесла. Я почала шукати куди б виїхати, щоб мене не знайшли. Перебирала в інтернеті, де немає зареєстрованих філій корпорації, вони були майже в кожній країні. Не було лише в Румунії і Албанії. Добре зваживши всі за і проти, зупинилася на Албанії. Завтра напишу заяву на відпустку, це ж нормальна практика ходити у відпустку, це не повинно викликати підозри. А вже з відпустки не повернуся, як тільки перетну кордон - скину заяву на звільнення на вайбер.

Та не судилося.

" Ти розповідаєш якийсь жах, я нічого страшнішого не чула, - Іра сиділа поруч, і я відчуваю як б'ється прискорено її серце,- що ж це за монстри? Та їх всіх треба виловити і засудити."