7. День народження

Почала вивантажувати платежі в банк, як відчинилися двері і в кабінет увійшов він.

Нічого не говорив, пройшов до вікна, оперся на підвіконня та пристально  подивися в мої очі.

• Чому ж тобою так важко? Що ти хочеш? Скажи я все зроблю.
• Нічого, я нічого не хочу.
• Так не буває. Всі чогось та й хочуть. Я виконаю всі твої бажання, в тебе буде все.
• У мене і так є все, мені нічого від вас не потрібно.
• І що в тебе є? Старий будинок? Пару тисяч на депозиті? Я куплю тобі будинок на березі океану, або квартиру в Парижі. Де скажеш. Ти будеш вдягатися в найкращих бутіках Європи, в тебе будуть найкращі коштовності світу.
• Мені милий мій старий будинок, і хто казав, що мені потрібні коштовності чи ще щось. Я маю гроші, і їх достатньо, щоб нормально жити, а більшого мені не треба.

Він хотів щось додати та в кабінет увійшла Домініка, зміряла мене поглядом так ніби я пусте місце, та звернулася до нього:

• Любий, нам пора. Чи ти маєш ще справи? Батько каже,  що нас вже чекають в ресторані. Поїхали я хочу їсти.
• Так, Домі. Я зараз йду. Йди клич батька та будемо їхати.

Вона ще раз зміряла мене своїм вбивчим поглядом та вийшла з кабінету, а він пройшов до столу та витягнув з кишені знайому коробочку, в якій лежала підвіска .

• Хотів особисто тобі її надіти, та битися з тобою не буду. Бери сама собі закладеш, вона в білому золоті, це не срібло.

І він пішов, в я жбурнула коробочку в двері, що він мабуть почув, бо двері відчинилися. Він відшукав очима підвіску, яка валялася на підлозі, вишкірився у лихій посмішці і сказав:

• Так і думав. Ненависть також почуття, деколи навіть сильніші чим ваше химерне кохання.

Ваше химерне кохання, все що я почула за цілий день в його словах були правдою. Він не кохає, його спонукає хітть. Вона для нього трофей, і яким чином він його здобуде - різниці немає.

На душі стало так гірко.

"Ти що плачеш? - Іра підсунулася до мене - не плач, він не вартий твоїх сліз.

• Я завжди плачу, коли згадую той вечір. Мені було так боляче, бо я зрозуміла, що все рівно здамся, або він мене зламає. Я кохаю і ненавиджу одночасно.
• І що було далі? - Ліда нетерпляче чекала продовження."

А далі я мала йти на день народження до кума. Міші виповнилося п'ятдесят, і Алінка не дивлячись на війну мусила робити день народження, бо мер поважна людина. Алінка робила день народження за містом, щоб потім не було зайвих розмов, що під час війни вони святкують. Міша зняв великий будинок на березі Дністра, найняв команду яка займається організацією таких подій. Мало бути близько ста гостей. Більшість представники влади, місцеві бізнесмени. Та мене він завжди запрошував, казав, що без куми свято не свято. Для такої події я замовила собі сукню на пошиві, я так завжди роблю. Шукаю в інтернеті собі зразок, і йду до дівчат, щоб мені пошили. Цей раз мені захотілося чогось сучасного, і я довго обирала макет. І зараз я дивилася на себе в дзеркало і бачила в ньому шикарну жінку, якій не потрібен, той хто рахує її трофеєм чи предметом інтер'єру. 

Моя сучасна синя вечірня сукня мала елегантний і мінімалістичний дизайн. Вона була виконана у насиченому відтінку синього кольору, що так підкреслював мої сині очі

 Сукня мала крій, що облягає тіло зверху і плавно розширюється до низу, утворюючи довгу, струмливу спідницю.

Верх сукні виконаний з круглим вирізом під горло, що надає їй витонченого і закритого вигляду спереду.

Сукня без рукавів, з широкими бретелями, які відкривають плечі. На одній стороні сукні є високий розріз, який додає образу сучасності та спокусливості. Тканина створює м'які драпірування на боці, що підкреслюють фігуру. Я  доповнила образ елегантними босоніжками на підборах і довгими сережками. Зачіска зібрана у пучок, що відкриває шию та відкриті плечі.

Загалом те що я бачила в дзеркалі мені подобалося, я накинула зверху норкову шубку і пішла до таксі , яке вже чекали під ворітьми.

Двоповерховий будинок світився світлом у всіх вікнах, я нарахувала більше двадцяти вікон на двох поверхах, поки доїжджали до нього. Подарунок для Міші шукала дуже довго, він цікавиться історією України від початку. Я шукала старовинний тризуб, виконаний з сплаву олова та міді, він був доволі тяжкий, його відполірували, та все ж він виглядав дуже давнім - йому точно сподобається.

Коли я увійшла з подарунком, то в будинку вже було людно. Міша з Алінкою якраз приймали подарунки від гостей, я вистроїлася в чергу до нього.

• Кума, я думав вже, що ти не прийдеш. Навіть телефонувати зібрався - Міша був завжди таким, його не цікавив її статус, для нього вона найдорожча гостя.
• Міша, я вітаю тебе. Люблю, поважаю, ціную. Нехай доля буде до тебе прихильна. Ти найкращий мер і кум. Дивись, що я для тебе приготувала - і я передала йому запакований герб, а він відразу його розпакувати. А я чекала на його реакцію, і вже через хвилину він із захватом сказав - то це ти той покупець, який в мене перед носом перекупив герб, я за ним ганявся по всіх аукціонах. Ну кума догодила, дай нехай тебе обніму. Алінка, твоя Нінка найкраща.

Свято закрутилося, Алінка знайомила мене з гостями, чоловіки дивилися на мене як бджоли на мед, а Алінка тихо казала:

• Сьогодні буде весело, дивись вони очі на тобі поломлять. Ти сьогодні така красуня, виглядаєш бомбезно, ніби тобі тридцять. Так маєш виглядати кожного разу, і ми скоро будемо танцювати в тебе на весіллі.
• Ой Алінко, ти фантазерка.
• Я фантазерка, дивись до тебе йдуть запрошувати до танцю.

І справді мене почали запрошувати до танцю, один кавалер змінювався іншим. Я слухала компліменти, ніби ожила, ніби роки впали з моїх плечей. Все було добре, поки в натовпі гостей я не  зустрілася з поглядом знайомих до болю синіх очей . Він йшов до мене через весь зал, а я не знала куди мені подітися. Відступала допоки не вперлася в стіну.