3. Велике начальство

П'ятнадцять хвилин пробігли і я повернулися на робоче місце.  Де на  пошті чекав перший лист від адміністрації з проханням спуститися на перший поверх у конференц-залу на 11:15.

Навіть не встигла нічого прочитати про свої обов'язки. 

В конференц-залі було шумно та людно . В основному жінки, я зайшла мабуть остання. Всі були в ділових костюмах,  як то  вимагали правила.

Та все ж мене реально вразило те, що всі жінки були одного віку, і в тому числі я. Нам було за сорок, я кілька разів обвела поглядом зал, помилки не було. Щодо чоловіків, то всі були молоді, їм не більше тридцяти, це було дивно. Та мої думки перевала дівчина,  дуже гарна дівчина  (також синьоока) на років тридцять п'ять, так от вона вийшла в центр залу, і сказала:

• Вітаю вас з першим робочим днем,  я Домініка Вакх, віце-президент корпорації "Сапфірові гори".  Від сьогодні ви стали частиною однієї з найбільших міжнародних корпорацій з видобутку корисних копалин. Ми підписали угоду з місцевою владою про розробку родовища сапфірів в каньйоні в районі Бакоти та прилеглих територій. Це дуже складний процес, що вимагає великих інвестицій, та ми готові до цього. Ми викупили завод, що по Хмельницькому шосе, де будуть оброблятися видобуті каміння та супутні мінерали, один з яких дуже рідкісний - це кріоліт, який використовується в процесі електролітичного одержання алюмінію. Угоду підписали на сто років. Ви наші перші працівники, які будуть займатися пошуком персоналу, навчанням його, налагодженням зв'язків та підписанням контрактів для продажу алюмінію. Вам прийдеться супроводжувати наших представників з центрального офісу до місця розробки родовищ, та по Україні. Також ви всі пройдете навчання у Відні, в нашому центральному офісі. Та окрім цього, ми займаємося благодійністю та волонтерством для ЗСУ та ВПО, і перше, що ми як компанія, можемо зробити - це стати донорами. Вже з наступного тижня ми перерахуємо кошти на станцію переливання крові, та просимо всіх працівників здати таку необхідну для воїнів кров. Це зовсім не страшно, я вже кілька разів здавала, то ж давайте покажемо місту, що ми команда і ми разом з ЗСУ.

Я не вірила своїм вухам, сапфіри в Бакоті? Алюміній?  Це як сюжет фантастичного фільму, я не повірила. Але свій скептицизм не показувала, а лише посміхалася до оточуючих мене жінок.

На цьому нарада чи то знайомство з великим начальством завершилася, і ми всі пішли по кабінетах, я тільки присіла за стіл, як задзвонив телефон, який стояв на столі, коли підняла трубку, почула:

• Ніна зайдіть в кабінет номер сто один, візьміть записник.

Це знову  на перший поверх. За дві хвилини стояла під дверима, постукала, а коли зайшла, то зрозуміла, що це приймальня. Замість секретарки, до якої ми всі звичні, за столом сидів синьоокий красень в сірому костюмі та темно-синій сорочці, він посміхнувся до мене:

• Ніна, на вас очікує генеральний директор філії Косма Вакх, проходьте, - і він мені сказав на двері, на яких висіла табличка, що повідомляла про власника кабінету.

Я увійшла та побачила шикарний кабінет в чорно-синіх тонах, сині стіни, чорна підлога та меблі, кілька вазонів розбавляли зеленню та робили його живим.

• Добрий день, - привіталася до чоловіка, який сидів за великим чорним столом, та дивився в монітор. Чорне волосся з срібною сивиною, сині очі, невеличка борідка, яка йому пасує. На вигляд йому десь під шістдесят років, стрункий, зібраний, від нього віяло впевненістю.
• Добрий день, Ніна. Я Косма, дуже приємно познайомитися, присідайте до столу, ми з вами обговоримо ваш робочий процес.

Я присіла до столу, на зручний стілець, поставила записник на стіл та приготувалася записувати вказівки.

• Ваша задача полягає у виставлені заявок в системі казначейства нашої корпорації, після погодження ви відправляєте на оплату, згідно реєстру. Ви маєте контролювати всі платежі, розносити банківську виписку у систему, контролювати залишки на рахунках. Також курувати в бухгалтерії ділянку розрахунків з постачальниками та підрядниками. Оплачувати тільки реєстри за моїм особистим підписом, для цього необхідно спочатку створити заявки на основі отриманих рахунків на оплату від наших підрозділів. Реєстр будете приносити мені кожного дня до дванадцятої години, всі оплати проводити в проміжок часу з 15:30 до 16:30, після проведення в банку операцій, ви маєте надавати мені звіт. Все зрозуміло?
• Так, все зрозуміло.
• Добре, у вас може виникли питання?
• Так, а сьогодні ми будемо платити?
• Ні, всі оплати почнемо із завтра. Якщо більше питань немає - ви вільні.

Знову повернулася в кабінет,  тільки сіла та в кабінет увійшла Люда.

• Ти ходила до генерального? - запитала з порогу.
• Так.
• І як він тобі?- така зацікавленість з першого дня.
• Норм, наскільки я можу судити за двадцять хвилин спілкування, - а що я мала їй відповісти? Чи сказати, що тут все дивне?
• А Домініка його дружина чи донька? - не вгамовувалася вона.
• Люда, а звідки мені це знати? Та й мені все рівно, він мене не цікавить, - сказала трохи грубо.
• Та ти без запальнички гориш, не псіхуй. Він мені сподобався, того й розпитую.
• І коли він встиг тобі сподобатися? - реально,  ми бачили його в конференц-залі,  хвилин двадцять- тридцять.
• Я не можу це пояснити, вистачило одного погляду. - вона почервоніла від цієї відповіді.
• А якщо Домініка його дружина, що тоді будеш робити? -  було цікаво почути її відповідь.
• Ну і що, як кажуть дружина не стіна - може посунутися.

Її відповідь мене вбила. Бо для мене зруйнувати чиєсь життя - неприйнятно. Але як завжди я змовчала, тому, що кожен обирає сам як йому жити. 

До вечора я займалася заявками, сходила на обід, на другу каву не ходила,  бо як виявилося, що роботи дуже багато. Я завершила її, коли вже всі пішли додому,  виходила з офісу останньою. Охоронець на виході попросив повідомляти, якщо буду затримуватися на роботі до пізна.