Розділ 2: Мило для Марсіка

Маркіян ішов коридором тридцятого поверху, відчуваючи, як сорочка липне до спини від нервового поту. Його, звичайного сисадміна середньої ланки, який відповідав за сервер «Прометей», викликав сам Громовержець. Позачергова нарада означала лише одне — нагорі палав вогонь. А коли Шеф зачинявся в кабінеті й просив Марину нікого не впускати, це не обіцяло нічого доброго.

На повороті біля ліфтів Маркіян ледь не влетів у пластиковий візок із побутовою хімією. Ірина Володимирівна, завідувачка господарської частини, якраз розпікала прибиральницю за погано вимитий глянцевий куток мармурової підлоги. Вона була жінкою як кажуть в тілі, але трималася з величезною гідністю. Її уніформа — дорогий, якісний фірмовий спецодяг — відразу підкреслював її особливий статус. Ірина Володимирівна була головною пліткарою Олімпу, розумною і проникливою. До неї вся інформація завжди стікалася в першу чергу. 

Побачивши блідого Маркіяна, вона раптово замовкла. Її рука звично пірнула в глибоку кишеню робочого халата, і сисадмін навіть не встиг зреагувати, як у його долоню прилетіло щось важке й слизьке.

— На, Марсік, тримай! Може пригодиться?! І кинула милу єхидну посмішку.

Не чекаючи відповіді, завідувачка господарства розвернулася. Її повна, але ставна фігура величним кроком рушила далі по коридору, а підбори чітко зацокали по мармуру.

Маркіян розтиснув кулак уже біля самих дверей кабінету Генерального, коли Ірина Володимирівна помітно віддалилася. На долоні лежав грубий, брудно-жовтий брусок звичайного господарського мила «72%». Натяк дійшов до мізків із запізненням, як важкий обух: шию перед розмовою з Громовержцем краще намилити заздалегідь. Марсік зглотнув клубок у горлі, швидко сховав мило в кишеню брюк і несміливо постукав у дубові двері.

У кабінеті вже сиділи бліді колеги: Орест із безпеки, якого в офісі кликали Цербером, та фінансист Нестор на прізвисько Кощій. Громовержець зустрів їх крижаним мовчанням.

— Стовідсоткова диверсія, — коротко кинув Сергій Олександрович, не підводячись із крісла. — Захист Афіни пройшли надто легко. Наш внутрішній триєдиний ресурс «Пангея» на сервері Посейдона зараз ізольований. Якщо ми втратимо фінансовий двигун та базу таємниць, до завтра «Олімп» перестане існувати. Хтось злив внутрішні протоколи доступу.

Він повільно перевів погляд на присутніх.
— Юристи вже готують документи на аудит кожного відділу. Але в мене є підозра, що криса сидить не серед планктону. Вона тут, у цій кімнаті, або дуже близько до Ради директорів. Маркіяне, твій «Прометей» має кинути прямий фізичний кабель до «Посейдона» в обхід Wi-Fi, бо повітря повністю перехоплене хакерами. Мені потрібен чистий зв'язок. Давай звіт, що у вас показує мережа.

Маркіян тремтячими руками відкрив ноутбук, підключився до термінала Прометея і ввів команду перевірки сусідніх пристроїв: ip neigh show.

Екран монітора оновився. Марсік вдивився в рядки тексту, і в цей момент його серце пішло в п'яти. Замість стандартного кабельного підключення чистих серверів Олімпу, система видала абсолютно чужу, невідому Mac-адресу, яка вже качала гігабайти зашифрованого трафіку з їхнього секретного сейфу...