Розділ 1: Підозрілий трафік

Світало...

Сергій Олександрович — Генеральний директор та головний системний адміністратор корпорації «Олімп» — смачно затягнувся своєю улюбленою маркою цигарок. Він повільно випустив сизий дим у відчинене вікно і зробив ковток вишуканої, міцної кави.

З тридцятого поверху офісного велетня на Кловському узвозі ранковий Київ здавався безмежним. З цієї висоти місто прокидалося майже безшумно. Вулиці внизу ледь починали наповнюватися іграшковими машинками, а велична Стелла Незалежності та золоті бані Лаври проступали крізь ранковий туман. Вони не здавалися малими — навпаки, історичні символи столиці тримали цей простір, і Сергій Олександрович споглядав їх із глибокою, мовчазною повагою. У самому кабінеті панувала тиша, яку порушував лише лeдь чутний, благородний шелест кулерів його сервера «Зевс» та приглушене булькання кисневого компресора в акваріумі.

А десь там, глибоко внизу, вже вирував справжній, живий натовп, де кожен був зайнятий своїми думками.

Цей ранковий людський вир починався на перонах та у вагонах метро, де люди звично зависали у своїх смартфонах, ховаючи очі від реальності. Ритм великого міста збивали приїжджі з навколишніх сіл та містечок — класичні «понаїхали», які пробивалися крізь натовп із великими клунками, нагадуючи, що столиця ніколи не спить. Поруч, тримаючи важкі наплічники, стояли втомлені, але усміхнені воїни ЗСУ. Хтось із них нарешті їхав у довгоочікувану відпустку, міцно обіймаючи на платформі кохану дівчину, яка зустрічала його зі сльозами на очах, а хтось — повертався назад на фронт після коротких днів домашнього тепла. Це був звичайний, трохи хаотичний, але такий рідний початок робочого дня.

Зашипіли динаміки вагону, і над натовпом пролунав звичний голос машиніста:
— Станція «Кловська». Вихід до вулиці Мечникова та Кловського узвозу. Обережно, двері зачиняються...

Для багатьох пасажирів, які вийшли на цій станції і попрямували до дзеркальних дверей хмарочоса, день обіцяв бути рутинним. Твій робочий день завжди починається однаково. Ти заходиш у скляний хол, автоматично прикладаєш перепустку до турнікета, який звично пищить, і ловиш носом запахи свіжої випічки з кав’ярні на першому поверсі. Хтось у ліфті вже встиг поскаржитися на керівництво, хтось обговорює нові штрафи за запізнення, а ти просто мрієш доповзти до свого робочого столу і сподіваєшся, що цей день пройде тихо.

Але на корпорації «Олімп» тихо не буває ніколи.

Сергій Олександрович повернувся до столу з червоного дерева. Поруч із сімейним фото дружини та доньки-лікаря стояла панель внутрішнього зв'язку. Шеф кинув жменю корму рибкам, але його погляд уже намертво прикував новий лог-файл на екрані. Піддон цього акваріума ховав таємну камеру і флешку з вихідним кодом системи моніторингу METIS-v1.3.7, про яку ніхто в будівлі не мав знати.

Раптом головний terminal «Зевс» тривожно блимнув яскраво-червоним транспарантом:
ALERT: UNAUTHORIZED ROOT ACCESS DETECTED ON INBOUND GATEWAY.

На головному шлюзі «Афіна» — роутері компанії на pfSense — зафіксували несанкціонований вхід у систему з невідомої зовнішньої адреси. Хтось обійшов усі рівні захисту. Одночасно на моніторі стрімко поповзли вниз графіки акцій корпорації. На біржах починалася паніка. Ринок замерзав. Це був фінансовий крах, який у пресі пізніше охрестять «Льодовиковим періодом».

Сергій Олександрович послабив вузол краватки. Його пальці швидко пробігли по клавіатурі. Натиснувши кнопку виклику секретарки, він холодно промовив:
— Марино, терміново збери мені старших відповідальних адмінів. Нарада через п'ять хвилин. І підготуй списки внутрішнього планктону. У нас тотальний витік даних.