Короткометражка №3

Сьогодні за ним було порожньо. На подив і його і Люсі, він був єдиним, за ким ніхто не сидів у цей час. Вихідний. Грудень тужливо присипав все дрібним снігом з самого ранку. Після обіду всі почали сходитися сюди. На вулиці стало тихо, лише сніг сріблився в світлі ліхтаря. Все життя перемістилося до кав’ярні. Стіл №5 чекав на свого відвідувача. Але його не було. І тоді він зрозумів. Всі вони сьогодні – його відвідувачі, а він – спостерігач. Він посміхнувся цій думці та придивився.

Навпроти сиділа дівчина. Брюнетка з короткою зачіскою та світлими зеленими очима. Яскрава рожева фліска, темні брюки. Вона повільно занурювала чайну ложечку в густий  гарячий шоколад, витягувала  і з насолодою облизувала її. Шоколад тікав на стінки чашки і вона пальцями ловила краплі, що не встигали сповзти на стіл. Вона дивилася на сніг та думала про щось своє. На столику лежав великий фотоапарат – володар моментів. Вона допила шоколад, витерла шоколадні губи, вдяглася, пов’язала теплий шарф, натягнула мітенки і, обережно піднявши фотоапарат за стрічку, надягла його на шию. Потім вийшла на вулицю і почала ловити в кадр сніжинки, доки решта відвідувачів були в залі, не наважуючись вийти в заметіль.

Погляд перемістився за столик справа. Жінка бальзаківського віку, гарний макіяж, елегантний одяг. Вона сиділа тут з самого ранку. Змінювалися лише чашки з кавою та люди біля неї. Вони приносили папери, а вона викреслювала ручкою рядки або дописувала нові. Час від часу діставала телефон та відповідала на дзвінки. Її голос був мелодійним, спокійним, впевненим. Вона посміхалася, потискала руки, що змінювалися, ставила підписи. На грудях у неї висів кулон, і зрідка вона торкалася його. Це відбувалося в моменти, коли вона сумнівалася. Так здавалося йому. Тоді вона завмирала, не перестаючи посміхатися. Співрозмовник навіть не помічав цього, а вона зважувала щось декілька секунд, торкалася кулона і давала відповідь.

За столик поруч з ним присіла літня пара. Два класичних капучіно та морозиво. Біля ніг стояли невеликі рюкзаки. Пара приїхала в місто на екскурсію. Жінка з цікавістю досліджувала поглядом зал, а чоловік з посмішкою спостерігав за нею.

Зліва сіла молода мама з хлопчиком. Щойно переступивши поріг кав’ярні, він все не припиняв говорити, що хоче десерт. Мама зняла з нього шапку і короткі локони звільнилися з полону. Він бовтав ногами у повітрі, пив какао і розмазував шоколадний торт по тарілці та щоках. Мама дивилася в телефон, не звертаючи на нього уваги. Малюк намастив шоколад на кінчик свого носа, зліз зі стільця і підійшов до неї. Вона підняла очі і засміялася. Відклала телефон вбік і нагнулася. Хлопчик притулився своїм носом до її. Шоколадний поцілунок.

Офіціанти снували між столами. Відвідувачі заходили і замовляли какао з собою. Діти стояли, притиснувшись носами до вітрин із солодощами. З кухні линув запах свіжих круасанів та апельсинової цедри. В залі пахло шоколадом та кавою.

Люди приносили з зими морозну свіжість та розбавляли нею теплий аромат випічки, що витав у повітрі.

Стіл №5 насолоджувався. Він розслаблено вдихав запахи та почуття. А за вікном, у світлі ліхтаря, кружляли чари.

Кучерявий хлопчик підбіг і поклав на нього маленьку долоню, залишивши шоколадний слід.