Короткометражка №1

Новенька. Він не бачив її раніше, а він завжди запам’ятовував тих, хто проходив повз його вікна. Йому подобалося спостерігати за перехожими, що тупотіли туди-сюди. Вони лишали слід в його пам’яті, навіть просто пробігаючи далі. Короткий погляд – і він міг визначити: зустрінуться вони пізніше чи ні. Дехто зупинявся і намагався ззовні роздивитися те, що відбувалося всередині, так і не наважившись переступити поріг. Хтось пробігав навіть не піднявши обтяженої думками голови. Цікаві створіння снували по вузенькій бруківці, пробігаючи по своєму життю та його. Впевнено, спотикаючись, не оглядаючись.  

Новенька з’явилася з-за рогу.  Він жваво заворушився. Вона оминула вхідні двері і він спохмурнів. Вона встигла йому сподобатися. З першого погляду. Та її великі темні очі були занурені глибоко всередину і зовсім не звертали уваги на світ навкруги. Ще декілька кроків і вона зникне, розчиниться в потоці людей. Він зітхнув так тяжко, що Люсі обернулася і з сумом поглянула на його самотній  вигляд. Він журливо скрипнув їй у відповідь і з сумом подивився у вікно. Незнайомка стояла біля вікна і заглядала крізь скло в зал. Очі жваво бігали по відвідувачам, що сиділи за  столиками, а потім зустрілися з ним. Він схвильовано стрепенувся, передчуваючи зустріч, а вона якось по-дитячому, не розвертаючись та не відводячи від нього погляду, боком пішла до дверей. Всупереч зустрічному руху. Зачепила поспішаючого перехожого. Той невдоволено щось буркнув, вона поворухнула губами, мабуть вибачилася, але навіть не глянула на нього. І рішуче штовхнула двері. На малинових від морозу губах засяяла посмішка. Очі загорілися, розглядаючи баночки з кавою. Навіть під дутим пуховиком він побачив, як  глибоко вона вдихнула витаючий в повітрі запах. Вона зажмурилася від насолоди і видихнула. Змахнула з голови шапку і звільнила кавові локони. Прим’яті, вони стирчали у різні боки.

Люсі посміхнулася до незнайомки і … запропонувала їй столик біля вікна. Зрадниця! І це його Люсі, яку він знає стільки років! Він засовав по підлозі дерев’яними ніжками, заскрипів. Але навкруги було дуже шумно. Тужливе зітхання, ну що ж, хоча б зможе дивитися зі сторони. Від його хвилювання біла троянда, що стояла на ньому в вузькій довгій вазі, заворушилася і дві її пелюстки легенько полетіли на сіру поверхню. Темні очі спостерігали за повільним падінням, і коли пелюстки лягли на поверхню, дівчина вже сиділа поряд і перебирала їх пальцями. Потім пальці перемістилися на його зморшки і він заспокоївся.

Рожевий в’язаний шарф недбало висів на шиї. Люсі прийняла замовлення: міцний американо без цукру та мигдальний круасан. Непомітно поклала теплу долоню йому на край. Він скрипнув – вибачення прийнято. Люсі посміхнулася і пішла за кавою. Незнайомка дістала телефон, потримала його в долоні декілька секунд і опустила знов у кишеню. Знав він ці сніжинки, що з’явилися в її очах.  Від її смутку стало прохолодно. Та кава зробила свою справу. Декілька сніжинок нагрілося і перетворилося в теплі іскри. Мигдальна начинка торкнулася язика. На губах лишилися духмяні крихти. Вона змахнула їх рукою і вони посипалися на нього. Очі почали досліджувати кав’ярню, стрибали від столика до столика, роздивлялися відвідувачів та задумливо водили пальцями по краям горнятка. Він прислухався. Над ним витала мелодія. Ледве чутно, але зовсім поряд. Мелодія злітала з усміхнених губ, а тонкі пальці ніжно перебирали його зморшки. Дівчина відставила горнятко вбік та  відкрила рюкзак. Шорсткий зім’ятий альбом доторкнувся до його шкіри. Вона перегорнула сторінку

Білі аркуші, замість чорних літер – горизонтальні лінії. Акуратні паралелі. Він з цікавістю заглянув їй під руку, прислухався. Вона закусила нижню губу і одна за одною на лініях стали з’являтися чорні крапки. Мелодія переходила на папір і під невидимою для ока копіркою перебивалася на його дерев’яну поверхню. Йому ще ніхто і ніколи не грав. Тепер в нього є своя особиста, написана кимось приємним, мелодія. Його зморшки вбирали в себе цю музичну короткометражку.

Люсі перевернула табличку на «Зачинено». Взяла блюдце з чаєм і сіла поруч. За вікном падав сніг. Чорні літери посипалися на папір.