Розділ 1

«Краще переспати, ніж прокинутися в 

доповненій реальності без можливості виходу. Чекайте…»

Тоня

Десятки гравців стояли перед входом до ворожої території. Місцевість була укріплена, та її патрулювали роботи.

-Хіба роботи це не ворожа фракція?

-Роботів охорони можна купити, технічно ворожа фракція є гравцями..

-Чекай Валеріє, — сказав Тоня, — якщо ворожій фракції гравців належить наше місце появи початківців, хіба це не значить, що ми сильно програємо?

-А так, технарі мені казали, що у роботів двократна перевага в маріонетках.

-Двократна не п’ятикратна, ви готові для рейду?, — сказала Pms.

-Тобі потрібно інше ім’я, я не можу тебе так називати привселюдно.

-Але мені навіть техпідтримка дозволила його використовувати.

З невдоволенням на обличчі Тоня подивився, на Валерію. Валерія відповіла.

-Не дивись на мене так Тоню, Я не лізу в справи іншого відділу.

«Ех», — здихнув Тоня.

-Гаразд, тоді, пройдімо по плану знову, — продовжив говорити Тоня, якого через досвід в іграх уважно слухали, — Ми проходимо 5 кілометрів на північ, лишаючи всіх високорівневих ворогів нашим союзникам. Та коли доходимо до тилу, просто знищуємо низькорівневих роботів, поки нас не переможуть, та відроджуємося на головній базі. А до речі мені потрібно змінити точку відродження.

-Гаразд план непоганий, що може піти не так?

-Ось нащо ти це сказала Марен? Тепер точно щось піде не так, хіба ти не знаєш, що в лайт-новелах такі фрази точно значать неприємності.

-Я сильно сумніваюся, що це спрацює, цього разу, до того ж неприємності після подібних фраз вже стало кліше та є не сильно модним…

Через дві години

-Хто додав артилерію у гру?!, — кричав Тоня сидячі в одному з артилерійських кратерів.Бо одна з восьми фракцій роботів помітили, рейд та після артобстрілу відразу напали, знищивши чверть гравців.

-Я не знаю, але задрот який писав код для цього, був такий радий, що нарешті придумав вирішення, занадто повільних боїв у грі.

-Де Марен, та Зоя?, — спитав Тоня у Валерії.

-Хто?!, — Валерія теж сиділа в тому ж самому кратері тримаючись руками за голову, та не перестаючи кричати.

-Ну PMS.

-Поняття не маю, ми розділилися.

«Мені потрібна якась зброя я не можу просто ховатися поки на нас нападають, проте мій інвентар порожній. Схопивши найближчий камінь Тоня кинув його в одного з роботів, що був у ближньому бою, з одним із гравців», — думав Тоня.

Багряний фехтувальник 56 р. отримав 0 шкоди та був приголомшений на 1 сек.

Тоня розблокувала досягнення «За напівростків!»

-Чому вони вищого рівня чим в стартовому лобі?

-Той задрот з техвідділу розказував, що в реальності найдосвідченіші солдати стоять дещо, позаду, бо мають вищу дисципліну, та не побіжать.., — не встигла договорити Валерія як Тоня почав кричати.

-ЦЕ КЛЯТА ГРА ТУТ ВСІ БЕЗСМЕРТНІ ЯКА ДИСЦИПЛІНА!?

-Я ПРАЦЮВАЛА У ВІДДІЛІ HR ДОСИТЬ КРИЧАТИ НА МЕНЕ. ЗРОБИ ЩОСЬ МИ ВТРАТИЛИ ПОЛОВИНУ ГРАВЦІВ!

-Хапай камені та тікаємо в найближчий провулок!

-А якщо за нами поженуться?!

-У них є більші турботи чим 6 та 1 рівні! 

Зі сльозами на очах Валерія вилізла з кратера. та побігла тримаючи Тоню за руку та тягнучи його за собою.Біжучи через сині провулки. та відкидаючись камінням в одного багряного, рейдера, що бажав наздогнати, їх, ці двоє змогли вибігти з оточення. Спинились вони лише сховавшись в розваленій станції метро. Освітлення було тьмяним, та автоматично з’явилося навколо персонажа.

-Нащо? Скажи мені, хех, нащо взагалі ви примушуєте людей займатися подібним?, — Тоня не відчував втоми від бігу, проте аватар реагував відповідно.

-Я сама дізналася, про те, що у тебе немає кнопки виходу, лише коли потрапила сюди, коли ти говорив зі мною вперше, я справді вважала, що це просто подовжені ігрові сесії.

-Хееех, гаразд, тоді просто продовжуємо слідувати плану. Я зумів поцупити кілька гранат з одного переможеного гравця.

-З переможеного? Тобто ти хочеш казати з трупа?

-Тут не можна померти, тому скоріше з тіла, і мародерство основа доходу, в РПГ. Хіба ти не знала? До речі, чому я бачу на карті зону відсутності боїв, хоч ми й на території фракції роботів ?

-Бо їх фракція теж технічно гравці, тому ти можеш там вільно гуляти. І, що ти казав про мародерство, невже ти так швидко полишив свою людяність?

-Реальне мародерство та ігрове це двоє різних речей. Не дивись на мене як на гівно, я говорю правду. До речі, це справді паскудне правило в грі, що після смерті можна втратити своє озброєння.

-Так просто поклади його в банк.

-Тут є банк? Тоді чого ми чекаємо вперед до нього!

Дуель розпочато

-Чекай там територія роботів не тягни мене!

Витягуючи Валерію з темного тунелю, Тоня почав говорити.

-Уперед, у нас секунд десять до того як нас помітять та знищать!

Минувши десятки ворожих маркерів, вони двоє забігли у зону відсутності боїв. Щоб Валерія не побачила Тоня активував місцевий телепорт, що був зв’язаний у головному лобі. Звичайно між зонами відсутності боїв стояли телепорти, навіть була функція, дозволу переміщуватися через нього, усім кому забажаєш.

Тоня заглянув в меню банка, та дещо помітив.

-Валеріє.

-Що? — здивувалася вона, бо Тоня її відірвав від меню робота бармена.

-Чому в мене є гроші на рахунку?

-А, це твої реальні гроші. Курс обміну якийсь один до одного, коротше я не знаю яким чином, проте у техвідділу, вийшло налаштувати відповідно місцеву економіку, щоб не збанкрутувати…

-Дуже багато слів. Це значить, що я можу переказувати реальні гроші в ігрові?

-Так.