Я написала свої бажання

Хтось сказав , що думки матеріаліуються. Це правда.Я змогла переконатись в цьому на своєму прикладі.
В мене був період коли в житті панував хаос. А зневіра і сум були постійними супутниками.І от я одного дня взяла аркуш паперу і написала яким уявляю своє життя. Коли все написала, прочитала.Спочатку я з того посміялась.Проте згодом подумала собі, як же ж було добре якщо це все здійснилось.

На наступний день прокинулась в хорошому настрої, що було дивно. Бо останнім часом він мене був переважно поганий .Я встала з ліжка попрямувала в душ. Після водних процедур пішла на кухню. В той день мені захотілось зробити кашу з мюслями. Відкрила холодильник, а там було тільки молоко. Я одягнулась і пішла в магазин. Взяла все необхідне і направилась додому. Коли дійшла до свого дому, спинилась, бо побачила котика. Я трохи здивувалась побачивши його тут.Бо досі його не помічала.Він був чорний як вугілля і такий милий. Котик так жалібно нявкав. Що я не втрималась і взяла його з собою. Прийшовши додому, налила йому в тарілку молока. Він бідолашка почав жадібно пити молоко ,що аж вимазався весь.І став ще кумедніший.Коли він випив молоко з мисочки я спочатку повитирала йому мордочку, ну а потім вирішила викупати його.Пішла в ванну, знайшла тазик, налила туди води.Спочатку перевірила яка вода на дотик.Коли переконалась ,що все добре.Тоді обережно занурила його.Під час купання він тихенько сидів, і навіть не пискнув.Було схоже, що йому подобалось.Після купання загорнула його в рушник.І понесла в кімнату,щоб він просох.Лишила його в кімнаті, а сама пішла снідати.Само собою,спокійно поснідати не могла.Бо він прискакав на кухню.Стрибнув на стільчик, і почав вилизувати себе.Поснідавши, зайшла в кімнату.Він побіг за мною.Потім він розлігся на ліжку,як цар. Цілий день тішилась з нього неначе дитина. Навіть про все забула. Згодом згадала, йому треба купити лоток, щоб він міг зробити свої темні справи. Проте він довго не давав мені вийти з квартири, тому що ходив за мною як хвостик. Мені довелось щось вигадати, щоб   відвернути його увагу. Я кинула йому клубок з нитками який знайшла в одній з шухляд, він побіг за ним. Скориставшись тим що він був зайнятий, вийшла з квартири. Добре що зоомагазин знаходився недалеко. Досить швидко повернулась. Схоже котик не помітив ,що я пішла .Тому що коли прийшла він з завзяттям ганяв той клубок по квартирі. Тільки на мить глянув на мене, потім продовжив свою веселу гру. Тим часом я з покупками пішла на кухню. Крім лотка взяла йому тарілку і корм для кошенят. Згодом забрала його з кімнати і провела йому інструктаж.Як користуватись туалетом.Коли я йому показувала, він дивився на мене своїми розумними жовтими оченятами.І мені навіть здалось,що кивав. Ввечері стомлена і водночас задоволена лягла спати. Поруч муркотів кіт. А я як завжди поринула в думи. Перше що я згадала,це те що сьогодні я навіть не заходила в соц-мережі.І неймовірне,не читала новини.Вперше за довгий час.На деякий час,забула про все.Відколи в країні війна, я ні про що крім цього не могла думати.І от сьогодні,всі мої думки були зайняті.Милим створінням,яке лежало поруч.По суті мені пощастило жити в тій частині країні.Де можна сказати,тихо.Проте,коли бачиш по телевізорі всі ті руйнування,людські жертви.Кров холоне в жилах.І різноманіття емоцій,ніби розриває тебе в середині.
Наступне про що міркувала.Це те що, я не придумала ім'я для котика.Після того як я перебрала велику кількість імен в голові.Вирішила назвати його—Вуглик.

—Назву тебе Вугликом.Тобі як?—він підняв голову і мяукнув.Я інтерпретувала це як згоду.
Раптом згадала що написала про це у своєму творі про ідеальне життя. Там зазначила що хочу чорного котика. Я на мить задумалась. Та вирішила що це просто збіг обставин. А захотілось мати чорного кота , через те що колись в мене була вугільно-чорна кішка з аристократичними манерами .Я її дуже любила .І мене ніскілечки не бентежила їх слава. З власного досвіду переконалась, що люди приносять більше нещастя. І так непомітно під муркотіння Вуглика я заснула.
Спала десь до дев'ятої години. Прокинулась від того що сонце нахабно лізло у вікно .Встала потягнулась чмокнула Вуглика і попрямувала у ванну. Після водних процедур пішла на кухню. Там в мене сталось якесь просвітлення чи щось на кшалт того вирішила пограти в кухаря. Знайшла рецепт лазаньї в інтернеті. Я вже давно подумувала навчитись робити лазанью. І ось настав час .В мене не було кілька інгредієнтів, тож мені довелось іти в магазин. І знову треба було зайняти чимось маленького бешкетника. Я знову кинула клубок. Як спритний ніндзя вискочила з дому. Кулею повернулась. Відкривши двері зустріла засуджуючий погляд Вуглика. Добре, що я крім необхідних продуктів взяла гостинець і для нього. З'ївши гостинець, Вуглик здається мене пробачив. Він став ніжно тертись об ногу і голосно муркотіти .Тим часом взялась за приготування .Ввімкнула відео і робила все, що там показували.Я старалась, і в мене ніби вийшло.Вона була цілком їстівна.
Решту дня ми провели за переглядом серіалу.

На наступний день,мене відірвало від сну набридливе дзеленчання телефону. Не відриваючи голову від подушки простягнула руку до тумбочки і підняла слухавку.

—Алло.
—Доброго дня, вас турбують з видавничого дому "Місто" .Ви Надія Літера ?
—Так,це я.
—Я дзвоню з видавництва "Місто".Вітаю вас, ми прочитали ваш рукопис і хотіли б його опублікувати.— щипнула себе,щоб переконатись чи я не сплю.Мені стало боляче.Отже я не сплю.
—Ви б не могли підійти, до нас обговорити деякі моменти.
—Ви серйозно?
—Так.—відповіли на другому боці .В той момент,не могла повірити що це відбувається на яву.Відійшла від шоку.Глибоко вдихнула,і промовила.
—Так я прийду.
—Добре, завтра о дев'ятій чекаємо вас в нашому офісі.
—Гаразд.Тоді до зустрічі.
—До побачення.

Я поклала слухавку і десь хвилину переварювала почуте. Невже мою книгу опублікують. Від радості скочила на ліжко і почала голосно кричати і стрибати. Вуглик не розуміючи що відбувається. Дивився на мене здивованими очима.
Коли я нарешті заспокоїлась телефон задзвонив знову. Дзвонила подруга Ніна.
—Алло.
—Привіт!.Як справи?—запитала вона
—Неймовірно .В мене стільки всього відбулося. Я котика завела. Мою книгу опублікують.
—Круто. Вітаю тебе. Бачу в нас є привід зібратись.
—Прекрасно. Тоді підемо сьогодні в паб відсвяткувати цю подію.Нарешті проведемо час разом.Наговоримось.
—Я заїду до тебе о шостій.
—Чекатиму. Папа.