2в1

Там буде цікаво. Ось, що мені сказала моя сестра тягнучи на виставку якогось  модного художника. І я саме зараз  стою з бокалом шампанського. І щось мені не дуже цікаво. Вона кудись утекла а я стою один. І розглядаю людей. Скажу одне екземпляри тут цікаві. Це про людей які присутні  на виставці. Тут і депутати, і творча інтелегенція . І інстаблогери, підозрюю що вони приперлися сюди просто поторгувати фейсом. Я гуляв залом розглядав картини , більшість картин мені здавались дивними.
Трохи  прогулявшись вирішив досить з мене просвітлення. Вирушив на пошуки сестри. Та раптом  побачив  симпатичну дівчину . Вона була вдягнена в білу сукня з квіточками, і в білі кеди.А на її маленькому носику красувались стильні окуляри.
Я вирішив підійти. 
—Подобається картина?
—З чого ви взяли?—вона глянула на мене,і я зміг її краще розгледіти.З близька, вона ще симпатичніша.
—Я  давно за вами спостерігаю .Ви вже хвилин десять на неї дивитесь.
—Картина звісно чудова , але вона не з улюблених. А  так довго на неї дивлюся, тому що хочу розглянути всі деталі.
—Ааа
—А я якщо чесно не розумію це сучасне мистецтво. Мені здається що моя п’ятирічна племінниця, теж так вміє. У неї стільки цих шедеврів що їй теж скоро можна свою виставку організувати.
Дівчина посміхнулась. І я змушений констатувати- в неї красива посмішка.
—Якщо вам не подобається сучасне мистецтво так чого прийшли?
— Мене сестра притягнула .Сказала, що це єдине місце де я зможу знайти пристойну дівчину.Вона посміхнулась знову.В той момент в моїй голові пробігла думка, чи це я в ударі.Чи їй подобаються мої жарти.
—Мене до речі звати Вадим.
—Я Ольга.
—Приємно познайомитись.
—Може підем в менш людне місце поспілкуємся. А то тут як у вулику. 
—Можна.Я не проти поспілкуватися з цікавою людиною.
—Це ви про мене?
—Так.
—Та невже  цікавий,собі я здаюсь занудою.
—Та ні, ви не зануда.Ви мені настрій підняли.А це ознака горошого гумору.Так що ви точно,не зануда.
—Для початку треба знайти мою сестру. Щоб попрощатись вона десь тут. Йдете зі мною?
—Так.
—Ви дозволите взяти вас за руку, щоб ми не загубили один одного.
—Добре.—вона подала мені руку.Вона виявилась такою маленькою.Що легко втонула в моїй руці.
Ми пройшлись  залом, там її не було. Потім пішли на другий поверх. І там я її нарешті знайшов свою сестру.
—Аліна, ось ти де я тебе всюди шукаю.Мені вже треба йти. Прийшов попрощатись.
—А я бачу ти не один.—Аліна хитро подивилась на мене.
—Ой, забув  представити це Оля.
—Аліна.Приємно познайомитись.—вона  подивилась на мене, і пдморгнула.
—Добре іди.Потім здвонимся.
—Бувай.—крикнув в слід я і направився до виходу.

Ми з Олею вийшли з галереї.Вирішили піти в кав'ярню,що знаходилась не далеко від галереї.Коли прийшли туди вирішили присісти на літньому майданчику. Там було досить непогано, дерев’яні стільці  обтягнуті тканиною маленькі столики, які додавали певної інтимності тим що співрозмовники знаходяться близько один біля одного. Мені здалося дивним,що там було мало людей. Проте я був радий цьому.Ніхто не буде заважати.Я замовив еспресо, вона латте. Каву принесли досить швидко. Спочатку ми обоє мовчали.Просто попиваючи каву.Вона робила це так витончено.Не то шо я.Сьорбав як мале дитя. 

—Чим ти займаєшся?
—Я айтішник працюю в одній підозрілій компанії.
—А ти?
—А я вчуся на третьому курсі філологічного факультету.
—То ти майбутня вчителька української мови.
—Можливо.
—А я б хотів щоб мене вчила така вчителька.
—А чим любиш займатись у вільний час?
—Люблю читати. Переглядати фільми .Гуляти в парку.
—А ти?
—Ну я люблю з друзями десь посидіти. Хоча кіно теж люблю.
—А які жанри тобі до вподоби?
—Та різні жанри. Для мене головне щоб фільм був цікавий.
—До речі про кіно. Може ми б якось сходили. Там ніби є щось  цікавеньке.
—Це що запрошення на побачення?
—Так.
—А чого тягнути не хочу щоб хтось забрав такий скарб.
—Та невже
—Ти не думай що я тобі хочу задурити голову .Мені ти справді сподобалась. Я говорю це щиро.
—Можна і  піти в кіно . Я не проти.—в  неї задзвонив телефон.І вона відійшла.Через декілька хвилин повернулась.
—Вибач ,мені вже треба йти.
—Щось сталось?
—Ні, все добре.Просто  сусідка по кімнаті з хлопцем посварилась.Треба втішити.
—Можна я тебе проведу?
—Я тільки за.
—Чудово.
Я розплатився за каву. І ми пішли. Вже потроху вечоріло, і ставало прохолодно. Я їй дав свій піджак щоб вона не змерзла. Коли ми йшли говорила переважно вона. Але мене це не дратувало. Мені подобалось як вона говорить.Тим паче вона розповідала різні студенські приколи.Я ж згадав свої студенські роки.

—Ну ось ми і прийшли.
—Дякую, за каву.
—Дякую, тобі за чудову компанію.
—А може даш номер телефону?
—Зараз.Вона почала щось  рискати в своїй сумці .Спочатку знайшла нотатник а потім і ручку. Записала телефон . І протягнула мені листок .
—В першу половину дня бажано не дзвонити а то я на парах. А після обіду  можеш дзвонити.
—Добре
—До зустрічі
Вона віддала піджак і поцілувала в щічку. А потім біля дверей помахала. Я помахав їй у відповідь. Коли вона зникла за дверима лиш тоді   пішов. Вирішив додому йти пішки тим паче погода сприяла. Дійшов додому і одразу ж завалився спати.

***

 Прокинувся від нав’язливого пілікання будильника. Через силу вимкнув будильник. Встав, поклав чайник. Пішов в душ. Вийшов  з душу заварив каву. Коли сьорбнув відчув невеличкий прилив енергії. І згадав про Олю. Я пішов в спальню взяв з крісла піджак порившись в кишенях знайшов аркуш з її номером . Я ще раз на нього глянув,і поклав в рюкзак щоб не загубити .Випив каву, взяв рюкзак і вийшов з квартири. Сів в маршрутку  і дякував  небесам,  що вона не забита вщент. Я сів на заднє сидіння трохи покимарив поки доїхав. Зайшов в офіс привітався з усіма пішов у свій куток мій стіл був скраю. Всі вже метушились а я сів за стіл ввімкнув комп’ютер. Спочатку зайшов фейсбук глянув чи ніхто не писав. Подивився кілька відео. 
Ну а згодом взявся за роботу. Так не помітно наступив обід. Потім ми зграйкою збіглись на кухні спочатку з пацанами говорили про свої чоловічі справи. Згодом наша бугалтерша Таня приєдналась до нашої бесіди, правда з  її появою розмова пішла в зовсім інше русло. В її присутності ніхто не міг говорити про справи. Всьому виною її смазлива зовнішність. Вона чимось нагадує ляльку біляве волосся великі голубі очі, струнка фігура. Згодом всі кудись порозбігались, а Таня далі щебетала  з менеджером. Тільки я присів як маркетолога завис ком’пютер. Я чаклував хвилин п’ять і він ожив. Згодом повернувся до свого робочого місця. І далі поринув в  інтернет простори. Не встиг озирнутись як вже наступила п’ята. Я вирішив передзвонити Олі.Враховуючи, що цілий день про неї думав, я просто не міг дочекатись миті коли  почую її голос.