Вибір

—Алло.Добрий день, мене звуть Інна .Я дзвоню вам з приводу оголошення. Хотіла запитати,ви ще здаєте кімнату?

—Так.— озвалась жіночка на другому кінці.

—Коли можу прийти,оглянути її?

—Та хоч сьогодні.Я вільна,можу показати.

—Чудово. Можна зараз заїхати?.

—Так звичайно.Заходьте.Буду чекати.

—Тоді до зустрічі.--Допобачення.—дівчина поклала слухавку.

Нарешті,я десь приземлюсь подумала про себе вона,і побігла за маршруткою яка саме під'їжала на зупинку. Влетівши в маршрутку,вона сіла на вільне місце.

Довго вона не каталась,бо будинок в якому вона збиралась зняти квартиру, знаходився не далеко.Інна могла і пройтись,але після сьогоднішніх поневірянь. Вирішила проїхатись. Просто та квартира, яку  хотіла зняти. Виявилась не такою, як на фото зі сайту. Так що їй довелось побігати. Цей факт неабияк її розізлив.Вона все спланувала,проте через те що їй довелось ще шукати квартиру.Всі плани пішли коту під хвіст.

Інна з маршрутки.І пішла туди куди її повів навігатор.Будинок знаходився не далеко від зупинки.Перед її очима, повстала п'ятиповерхова хрущовка. Вона зайшла і під'їзд,там було чисто.Цьому факту,вона зраділа.Тому що в попередньому варіанті, безлад почався з підїзду. Інна зрозуміла ,що тут живуть порядні і чистолюбиві люди . А це те що їй потрібно.Квартира була на першому поверсі,і це добре не довелося таскати валізу. А то за цілий день,у неї вже рука боліла.Дівчина подзвонила у дзвінок. Двері відчинила жіночка років сорока.

—Ти певно Інна,заходь.—зайшла всередину.Перше що побачила невеличкий коридор.Там пара дверей.Там буда невеличка прихожа,і маленька шафа.Меблі виглядали пристойно.Видно, що недавно куплені.

—Заходь я тобі зараз все покажу.Чемодан,можеш лишити в кутку. Мене звуть Сніжанна. —роззулась і пішла за Сніжаною.Перед нею знову опинилась пара дверей.Жінка відкрила перші двері.

—Ось тут ванна.глянула всередину не заходячи там стояла душова кабінку,пральна машина і шафа з поличками.

—А ти звідки?

—З невеличкого села.

—А ким працюють твої батьки?

—Тато в мене військовий.Мама вчителька.В тебе є брат чи сестра.

—Немає.—вона така допитлива.Подумала про себе Інна.

—Зрозуміло.Ось тут туалет.—дівчина зазирнула,чи чисто там.

—Ти приїхала сюди поступати?—допитувалась далі жінка.

—Так.

—І куди ?

—В Юридичну академію.

—В тебе є хлопець?

—Ні,не має.

—Як це так, така красива дівчина і не має хлопця.

—В мене на першому плані навчання.Мені не до амурних справ.

—Це похвально,але треба і для себе пожити.Ти молода.В тебе все попереду.

—Я маю намір, створити кар'єру.А гулляння,не сприяють розвитку.

—Ясно.—жінка здивовано подивилась на Інну.І пішла далі.—Тут кухня.—Вона була досить маленька.І там не розгуляєшся.Проте міркувала.Все одно я хазяйка так собі,не дуже люблю готувати,так що норм.

—І ось вільна кімната. Можливо вона буде ваша.—хитро посміхнулась жінка.

Кімнатка була невеличка,з мінімальною кількістю меблів .Інна зайшла всередину, спочатку сіла на ліжко.Схоже що воно було новим.Матрац чистий, постільна білизна теж.Вона оглянула кімнату,їй сподобалось.Вона очікувала гіршого. Квартира виявилась не поганою.

—Мені все подобається.Так що я певно буду знімати у вас квартиру.

—Чудово.Бачу ти дівчина хороша. Я не проти мати такого квартиранта. Тут з тобою будуть жити ще два хлопця.Вони ніби не погані. Принаймні,сусіди на них не скаржились.

—Можна оплатити зараз.—Так,звичайно.—дівчина витягнула гроші з валізи,і простягла їй.

—Дякую.Почувайтесь себе як вдома.Мені треба бігти,якщо щось дзвоніть.Допобачення.

—Нарешті,можна зайнятись собою.Мені терміново потрібен душ.Інна віднесла валізу в свою кімнату дістала рушник і мило.—Треба подзвонити батькам.Вона набрала маму.Сказала що все добре,що знайшла квартиру.І потім кулею побігла в душ.Саме в той момент,коли вона вийшла з душу.Прибули її співмешканці.Один високий,а інший в окулярах.Вони зустрілись в коридорі.Близько хвилини всі здивовано дивились один на одного.

—Може ви припините на мене витріщатись.—невдоволено промовила,і направилась в свою кімнату.

—Вибачте пані.Ми не хотіли.Просто трохи здивовані.—Інна прошмигнула в кімнату,нічого їм не відповівши.Сіла на ліжко і продовжила розбирати речі.І тут вона почула,що вони говорять.

—До нас підселили дівчину.Офігіти.—прокоментував один .Що це в лісі здохло,що вона підселила дівчину?

—Я догадуюсь.Ти бачив,вона навіть не звернула на нас увагу.Вона напевно із тих.—Не треба робити поспішних висновків.Треба поспілкуватись.

—Пізніше поспілкуємося.Давай речі розбирати.Десь через годину.Інна почула стук.

—Заходьте.—озвалась дівчина.Хлопець в окулярах просунув голову.І промовив.

—Ще раз привіт,ми там збираємося повечеряти складеш нам компанію.

—Якщо чесно.Я стомилась.

—Та ми не надовго.—він благально подивився на неї.Їй це здалось смішним.Вона ледве стримала сміх.Проте її друге я,казало їй погоджуйся.Трохи поміркувавши вона таки погодилась.Як не як їм жити разом,і треба налагоджувати зв'язок.

—Добре,через кілька хвилин підійду.

—Чудово.Чекаємо.

Вона зайшла на кухню, а там вже була накрита поляна.Високий посунув стільчик і вказав на нього.Він взяв в руки пляшку.

—Проходь, сідай. Винця

—Я не п'ю.

—Та трохи.

—Ні ,я не п'ю.

—Ну добре. Ось тобі апельсиновий сік.—він поклав пляшку на стіл. Взяв сік і налив їй.Взяв свій келих і промовив.—За знайомство.—келихи задзвеніли.

—Можна поцікавитись як тебе звуть.—спитав високий.

—Мене звуть Інна.

—Дуже приємно панно Інно. Мене звуть Юрій.—він вказав рукою на хлопця в окулярах.—Оцього молодого чоловіка звуть Степан.

—Ну,що розказуй.

Майже до глибокої ночі вони спілкувались.Спочатку кожен розповідав про себе.Хлопці вчились в одному навчальному закладі, тільки на різних факультетах.Юрій на факультеті журналістики,Степан — іт.Також Юрій розповів ,що вони з Степаном дружать ще зі школи.Що вони мало не брати.Потім пішли байки Юрія.Які помітно втомлювали народ.І коли Юрій саме розповідав нову історію,Інна позіхнула.Це помітив Степан.