(Не)протилежні

Анна прийшла в ресторан, який обрав її кавалер з додатка для знайомств.Вона оглянула зал, щоб побачити чи він є. Його там не було.
Запізнюється. Терпіти не можу не пунктуальних людей.—подумала про себе вона.І зайняла вільний столик.До неї підійшла офіціантка.
—Добрий вечір.—вона простягнула їй меню.
—Я чекаю знайомого.Коли він прийде, тоді і зробимо замовлення.
—Можу запропонувати вам, кави поки ви чекаєте.
—Так.Від кави я не відмовлюсь.—дівчина кивнула і пішла.
Анна ще раз окинула оком зал. Там сиділи кілька парочок.Її завжди дратували парочки, те як вони поводять себе. Як цілуються усіх на очах. Бісило, оце привселюдне виставлення своїх почуттів.

"Взагалі, що я тут роблю?Якби не пообіцяла матері ходити на побачення, хоч раз на місяць.Точно сюди б не пішла. Інтер'єр тут нікудишній.І атмосфера така ж."

Вона розблокувала телефон.Зайшла на його профіль,звідти на неї дивився блондин з блакитними очима.Валентин.35років.

Він такий смазливий,як я могла звернути на нього увагу.Сама з себе дивуюсь. Тільки вона зібралась писати повідомлення.Як тут раптом зайшов її кавалер,з величезним букетом із кульок.Він підійшов до неї.

—Вибач,що запізнився.Довго не міг вибрати тобі букет.Знаючи що ти не любиш банальності.Довелось напрягтись.—він вручив їй букет.Вона здивовано глянула на чоловіка,Анна не очікувала такого повороту.Він виявився уважним, врахував її побажання.Досі це ніхто не робив.Всі як один, тягли троянди.А цей відзначився,цікаво чим він здивує далі?
—Дякую,—холодно промовила Анна.
—Ти така красива.Я радий,що ти і в житті виявилась такою ж як і на фото.—чоловік сів за стіл.—Ти як?Як пройшов день?
—Могло бути і краще. Як завжди на роботі треба було все переробляти,бо понаберали дилетантів які нічого не тямлять в роботі.
—В мене пропозиція. Давай більше не говорити про роботу.Ми прийшли сюди відпочити.І познайомитись ближче.
—Як скажеш.
—Ти вже робила замовлення?
—Ще ні.
—Це добре.Дякую,що зачекала на мене.—чоловік підняв руку.І до них підійшов офіціант.—Добрий вечір,принесіть нам будь ласка пляшку найкращого білого вина.Мені пасту карбонара.А ти що будеш?—він глянув на неї. —Я буду грецький салат.—І грецький салат.
—Отже,ви замовили.Біле  вино.І грецький салат.Ваше замовлення буде готове,через 30 хв.—через кілька хвилин до них підійшов сомальє.І розлив вино по келихам.
—Вип'ємо за зустріч.
—Не чокаясь.—відповіла Анна.І випила залпом все вино. Чоловік трохи здивувався. Але ніяк це не прокоментував.
—Що ти любиш робити у вільний час?—запитав чоловік.
—Як би ж то в мене би був вільний час. Я постійно зайнята.
—Це не добре. Необхідно іноді відпочити,набратись сил. Врешті решт, якщо ти трохи поваляєшся в ліжку. В цьому немає нічого поганого. —Які ти фільми любиш дивитись?
—Я люблю детиктиви. Обожнюю розгадувати загадки.
—Похвально. Я люблю різні жанри,але час від часу можу глянути  якусь мелодраму. Я трохи романтик.
—Не люблю романтичні фільми. По-перше, вони всі передбачувальні . По-друге, викривляють світогляд.
—Цікава думка. Але не всі мелодрами. Такі як ти сказала .Є і варті уваги.
—От я обожнюю «Віднесені вітром». Мені там все подобається головна героїня. Сильна, витривала трохи кокетлива. Вона чимось схожа на тебе. Хоча кокеткою тебе важко назвати.—Анна глянула на нього .І подумала про себе. Це що він щойно мені докорив. Теж мені знавець.
Тим часом їм принесли замовлення. Поки вони їли. Вони фактично мовчали.
—Ти що на мене образилась?
—Ні. З чого ти взяв?
—Та ти за решту вечора. Не промовила ні слова.
—Якщо чесно, я втомилась. І хотіла б піти додому.
—Добре.—він підняв руку і до них підійшов офіціант.—Рахунок будь ласка.—хлопець кивнув і побіг кудись. Він приніс коробочку. Анна потягнулась. Але Валентин спинив її.
—Дозволь я оплачу.—він дістав кілька купюр.І поклав їх в коробочку.Анна встала і взяла своє пальто. Дозволь я допоможу тобі.—А він галантний.Таких нині мало.
Вона одягнула пальто.Взяла сумочку.

—Ми побачимось знову?— глянула на нього і подумала про себе.Більшість не витримувала.А цей витривалий.Похвально.Подумала про себе вона.
—Не знаю коли.Я зайнята людина.Коли трохи розвантажусь, подзвоню.
—Дозволь тебе провести.
—Не треба,я зловлю таксі.
—Не треба, ловити таксі.По-перше, я на машині,по-друге, маю переконатись,що ти безпечно добралась додому.Так мені буде спокійніше.

От же приставучий,подумала про себе Анна.Вона подумала,краще все таки нехай він її підвезе.І тим паче Валентин показав себе з хорошого боку.Він  викликав у неї довіру.Чому?Це вона не могла пояснити.
Він привіз її, вона попрощалась і зайшла в під'їзд.На наступний день Анну розбудило,повідомлення.Вона взяла телефон в руки і побачила що то написав .

"Добрий ранок,сонечко!"
І він думає,що я на це поведусь.Ха.—через мить телефон завібрував знову
"Ти мені сьогодні приснилась."
Я тебе прошу.Мене зараз знудить.Треба збиратись,а то спізнюсь на роботу.

Вона поклала телефон ну тумбочку.
Анна на швидку руку зібралась.Навіть не доїла сніданок.Заскочила в машину і поїхала в офіс.Як тільки вона переступила поріг офісу.Як співробітники налетіли на неї.Всім було щось потрібно.Так вся турботах,і в ритмі скаженої білки пройшов її день.
Коли вона приїхала додому, біля під'їзду чекав її кавалер з кульками.Вона вийшла з машини.пішов їй на зустріч.

—Привіт.Як справи?Я тобі дзвонив.Ти не відповідала.—спокійно сказав чоловік.Анна подумала про себе певно він наркоман.Його цілий день ігнорили.А він навіть не розлютився.
—Вибач.Була дуже зайнята.--він простягнув коробку цукерок,її улюблених і кульки.Вона була приємно здивована.
—Це мої улюблені.Ти як дізнався?
—Та я на вмання взяв.Вони мені теж дуже подобаються.—Анна відкрила коробку і взяла одну.
—Ммм смакота.Давно їх не їла.--вона взяла іншу.І простягнула йому.
—Ні,дякую.Це я тобі купив.
—Як настрій.Не хочеш кудись сходити?
—Я трохи стомлена.
—Добре.Тоді іншим разом.Я подзвоню.—Він поцілував їй руку і сів в машину і поїхав.
Вона хвилину постояла.Знову здивована,ні тобі істерики, притензій.Можна сказати Анна була спантеличена,не очікувала що він так себе.Змушена визнати він не такий як всі.Ще трохи постоявши,таки зайшла в підїзд.
На наступний день він знову вислав повідомленя,з великою кількістю сердечок.
Може і мені вислати щось.Нехай потішиться.Анна вислала йому смайл повітряний поцілунок.А він вислав розтанувшого сніговика.Вона посміхнулась.
З цими переписками забула про все.Треба збиратись на роботу.
Як завжди з поспіхом.Не доївши сніданок вона вибігла з дому.
В офісі як завжди був завал.І вона розгрібала його.Не помітила як наступив вечір.
В 17.50 телефон Анни заверещав.Вона глянула на нього їй телефонував