1

Молодиця прямувала нічними вулицями міста, невідомо куди та невідомо звідки. Звук її підборів розширювався по тихим кварталам, де, мабуть, вже всі давно бачать різноманітні сни. На ній була яскраво-червона сукня та милий капелюшок, який робив її постать у нічній темряві все більш та більш величним.

 Вулички вели її прямо до центральної дороги, де поняття тиша вже не існувало. Звуки різноманітних автомобілів, як легкових так і вантажних, давали зрозуміти, що тут вже ніхто не спить. Працювали цілодобові магазини, яскраві вивіски якиі різали очі. Також, було багато нічних ліхтарів, які світили то теплими, то холодними тонами.

 Дівчина ішла далі. Вона зовсім не вирізнялася серед натовпу, адже в цей час багато красунь з молодими чоловіками прогулювалися. Дехто сидів у нічних кав'ярнях, а дехто прямував в клуб, чи з нього.

 Велична постать у червоному костюмі все-таки зупинилася. Її привабив дивний магазин. Він був у строгому класичному, але водночас простенькому стилі. У вітрині було багато різноманітних квітів, букетів та навіть не відомих рослин. Це був квітковий магазин.

Для дівчини це здалося дивним. Вона ніколи раніше не бачила тут цей магазин, та ще й ніколи не бачила, щоб квіткові працювали посеред ночі.

Серце почало тріпотіти, а прохолодний вітерець ніби підштовхував дівчину до дверей. Бажання зайти туди перемогло. Вона підійшла до дверей та увійшла в середину.

Почувся дзвінкий звук дзвоників над дверима. Відразу ж відчувся запах різноманітних квітів. Дівчина увійшла в інший світ. Тут все було таким звичайним та не звичним, таким чарівним та простим, у неї перебило подих. Тихо-тихо грала спокійна мелодія, яка ж і дарувала цей спокій.

Згодом увагу жінки привернув молодий чоловік, якого було майже не помітно. Він був високий, блакитноокий, да такий, що ідеально підходив до цього місця. Мав легкі, не грубі риси обличчя, його зачіска була не зовсім охайною, але естетично личила.

Чоловік, в цей момент, проводив якусь процедуру з квітами, і ніби щось вираховував в думках. Згодом, спокійно та рішуче сказав:

- Знаєте, рослини хоч і потребують догляду, але це, насправді, того варте.

Дівчина і не знала що відповісти на таке твердження. Вона почала розглядати квіти детальніше, а молодик продовжував свою роботу.

- І що ж в них такого ? – тихим, але спокійним та трохи зухвалим голосом промовила жінка.

- Пані, невже вам не подобаються квіти?

- Ні, не подобаються, - відповіла різко молодиця. – У них немає ніякого сенсу. Вони не приносять жодної користі, а коштують занадто дорого.

- Ваша правда, квіти і справді не дешеві, але те, що вони не мають жодного сенсу – це не правда, - відповів чоловік.  Він продовжував займатися своїми справами. Цього разу він переміщував горщики квітів.

- Ви можете привести мені хоч один аргумент, чому це не так?

- Квіти – це щось більше ніж просто гарна річ. Для мене це справа всього життя, це ліки, надія, впевненість. Для когось це емоції, а для когось навіть весь світ. Все індивідуально. А найголовніше те, що вони можуть вирішити будь-яку проблему.

- Та невже? – дівчина замислилася. – Ви всім розповідаєте такі казки?

- Це зовсім не казки, і я вас запевняю, що кажу правду і лише правду.

Чоловік на мить зупинився. Він дістав свій записник і почав дещо шукати.

- Ось те, що потрібно! – вимовив молодий з ентузіазмом.

Дівчина не розуміла, що відбувається. Вона спостерігала, як хлопець нишпорить по-всьому магазину, щось шукаючи.

Згодом він підійшов, тримаючи щось за спиною та промовив:

- Що ж, зважаючи, що ви моя перша клієнтка з моменту відкриття, то я дам вам дарунок. Невпевнений, що він вам підійде, але спробувати варто.

Перед дівочим обличчям несподівано з’явилася невеличка, нічим не примітна жовта квітка. Жінка була спантеличена, навіть не знала як реагувати, проте взяла цей дарунок.

- Отже, - продовжив молодий флорист. – Тепер, можливо, ви зрозумієте всю чарівність…

- Я вас не розумію, ви дали мені далеко не найгарнішу квітку, та ще й таку звичайну.

Чоловік посміхнувся, та промовив:

- Ось і не кажіть так, у мене всі квіти гарні, і кожна з них особлива. Але, на даний момент, ось ця здається найкращою для вас.

Дівчина вийшла з крамниці. Вона продовжила іти вуличками у далеку-далеку темряву, весь час розглядаючи свій несподіваний дарунок, та згодом повністю забула про нього та поринула у свої глибокі думки.

Нарешті фініш. Вона дійшла, куди хотіла. Жінка стояла посеред старого моста, вдивляючись у холодну воду, яка була під нею. Тут не було жодної живої душі, ніхто їй би не став на заваді поринути у далеку темряву на завжди.

Залишився один єдиний крок, і не буде страждань…

Несподівано із-за обрію почало світати. Теплі та водночас такі гарячі промені почали освітлювати всі шрами та порізи дівчини. Їй було боляче як ніколи. Потужний порив вітру скинув з неї капелюха, а сонце засвітило їй обличчя. Вона механічно затулила обличчя рукою.

У руці була квітка, її пелюстки тепер виглядали ще більш величними, було відчуття ніби вона палає у руках дівчини.

Всередині у молодиці щось перемикнулося, вона зрозуміла всю чарівність та велич квітів.