Розділ 5. Галявина мрії

Малий вже почув поради й від курей, яких побачив на своєму шляху, і від собаки Боні, до якої ходив у гості, і навіть від сусідських котів, які привели його до своєї штаб – квартири. Але він все-таки вирішив дослухатись до поради Боні та відшукати свою місцину за покликом серця.

 « От і піду шукати свою місцину. Але завтра» - промовив подумки Мурчик. Сьогодні він мав дуже насичений день. Тому в нього майже не залишилось ані сил, ані роздумів йти на пошуки. Малий вирішив дочекатись завтрашнього дня. 

Настав ранок. Сонце пускало свої жовтогарячі промінці на зелену травичку, яка колихалась від повільного вітру. Усі мешканці живої природи почали поступово прокидатись. І Мурчик прокинувся разом з ними.

" Який чудовий день! Стільки різноманітних барв та сонячних промінців! Сьогодні я повинен знайти свою місцину мрії, тому що цей день точно особливий! " - Мурчик потягнувся, зліз зі свого м'якенького ліжечка, та подався на пошуки.

Першою галявиною, яку він оглядав був сад, де зазвичай гуляли кури. Сад був дуже великий, у ньому росло багато різних кущиків та дерев. 

" Можливо це моя місцина. Але потрібно переконатись", - подумав малий та вирішив відчути душею чи це його місцина, чи ні.

Все, що бачив Мурчик, було дуже казковим: зелена травичка, кущики, на яких є ягоди, дерева з фруктами. Тут був і затінок, і приплив сонечка. Але котикові здалось, що ця галявина є дуже великою, і сюди люблять подорожувати інші тварини. 

" Ні, тут точно мені не бути у спокої та на самоті." - Мурчик зробив необхідний висновок, дивлячись на цю галявину, та помандрував далі. 

Наступним місцем був город господарів. Котик підійшов ближче, оглянув цю частину, та присів подумати.

" Хм, тут доволі цікаво. Можна знайти все, що забажаєш - і моркву, і капусту, бурячок та картопельку. І навіть м'яту. " - малий підбіг до кущика з м'ятою, що посадила господиня дому, і став її нюхати.

" Так! Це чудовий запах! Просто неперевершений! Тут би й просидів увесь день!" - у Мурчика був чудовий настрій, але все-таки він задумався про те, чи це його справжнє місце.

Малий посидів так ще хвильку, оглянув оком всю місцину, та вирішив:

" І це не моя місцина. Усе тут чудове, але тут теж люблять приходити гості. А я шукаю місце, де б зміг відпочити та погратись!"

Поки Мурчик оглядав сад і город уже й обід наступив. Малий пішов пообідав, та знову повернувся до роботи. 

Шукав Мурчик свою галявину дуже-дуже довго. Ось уже і вечір не за горами. А він і досі не знайшов свою місцину мрії.

" Напевно, я її та не знайду. " - малий похнюпився та мало не заплакав. Його оченята були заповнені слізьми, тому Мурчик йшов туди, куди ноги несли. Прийшов на маленьке містечко, сів та й заплакав.

" Такий чудовий день, а місцини немає!"

Аж ось, його оченята поступово починали висихати, бо він побачив попереду себе прекрасний кущик з рожевими трояндами. 

" Яка краса! Такі маленькі квіточки, а такі красиві!" - малий підліз ще ближче та вдихнув їх ніжний аромат. 

І йому стало добре. На спину гріло яскраве сонечко, попереду ріс красивий кущик з рожевими трояндами, а внизу під ним була м'якенька зелена травичка. Мурчик ліг на землю, та побачив прекрасний захід сонця, який тільки бачив у своєму житті. Жовтогарячі промені світили на усе подвір'я, та наче усміхались йому, і передавали крихту свого маленького тепла.

" Та невже я знайшов свою галявину мрії? Невже це вона?" - малий задумався, та ніжився на зеленій травичці потягуючись. 

" Все-таки це моя галявина мрії. Тут я можу побути один і погратись. А також побачити прекрасний схід і захід сонця, милуючись цими красивими квіточками!" - Мурчик погладив лапкою одну з квіточок, відправив повітряний поцілунок сонечку та пішов вечеряти.

А завтра він досхочу знову побуде на своїй галявині мрії...