Розділ 2. В гостях у собачки Боні

Йдучи далі по стежині незабаром Мурчик дійшов до землі, яка була спереду будинку. Дивовижним було те, що попереду нього стояв такий самий будинок як у господарів, але був трішки меншим.

« Тут напевно і живе собачка Боні», - подумав Мурчик і підійшов до маленького дерев’яного будиночка,  спитавши:

- Привіт, це ти собака, яку звуть Боні?

- Так, це я – дружньо відповіла Боні і додала – А ти прийшов зі мною погратись?

- Ні – відповів малий – Прийшов спитати тебе, як довго ти тут живеш.

- Недавно, десь рік, мабуть – відповіла Боні – Я ще була зовсім малою, коли переїхала сюди. І господарі такі чудові – дають мені смачної їжі, гуляють та граються зі мною. Тому я впевнена, що це мій найкращий дім у житті.

- А чому ти це запитуєш? – насторожено спитала Боні.

Мурчик зрозумів, що в нього немає шансів викрутитися з цього запитання і почав

переповідати свою сьогоднішню зустріч та розмову з куркою.

- Ну тепер зрозуміло. – відповіла Боні –Давай покажу тобі, як я поживаю тут.

- Ось тут знаходиться мій будиночок, де я  сплю вночі та й вдень теж, але коли немає спекотної погоди. Коли приходить спека зазвичай я люблю ніжитись у сонячних промінцях та добряче валятись на траві. Моя їжа стоїть недалечко, і завжди у чистій мисочці. Також маю мисочку і на воду. Тому мені тут добре живеться. – посміхаючись відповіла Боні, і запитала:

- А ти де живеш?

Мурчик довго вагався чи відповідати на запитання, але вирішив сказати правду:

- Я живу з господарями, але поки не маю свого куточка де зміг би теж валятись у траві та гратись.

- Це нічого – відповіла Боні – я думаю ти знайдеш його, головне відчувати це душею – де тобі добре, а де ні.

- А як це відчувати душею ? – спитав Мурчик. Йому було дуже цікаво, що це таке.

- Послухай. Коли тобі добре на душі – ти усміхаєшся, з’являються сили для того, щоб зробити щось неможливе. Тобі хочеться запам’ятати цей момент назавжди, а потім тепло згадуючи його розповідати іншим. Це може бути, наприклад, твоя перша прогулянка з господарем, який тебе любить; час, коли ви спільно граєте в ігри; або ж відчуття свободи, коли господар відпускає тебе, і ти граєшся та мчиш в полі з вітерцем самий самісінький, відчуваючи, як свобода наповнює твої груди.

- А як тоді коли погано на душі? – спитав малий.

- Ось цього потрібно взагалі уникати. Ну, це тоді коли падає дощ, а ти його взагалі не любиш. Тоді ти відчуваєш тугу за сонцем і спекотними літніми днями. Або ж коли немає поруч того, хто міг би підтримати тебе та напоумити. Але мені здається, якщо ми маємо багато позитивних моментів, тоді легко можемо пережити погані. Просто потрібно згадати ці щасливі миті твого життя, і ти зразу зрозумієш, що все не так погано.

Мурчик із задоволенням слухав Боні і думав собі : «Ось це собаки мудрі. Правду кажуть інші, що Боні така кмітлива та розумна. Навіть кури знають про це».

- Але як відчути душею, чи це справді моє місце, чи ні?

- Пройдися по всій місцині та оглянь кожну. А потім спитай себе «Чи добре мені буде тут?». І якщо твоя відповідь так, то ти його знайшов. А якщо ні – не переймайся, ти обов’язково його знайдеш. Кожен знаходить, і ти знайдеш – відповіла Боні.

Малий послухав пораду Боні, але подумав : «Потрібно згадати, які миті мого життя були переповнені щастям, а які ні. Так я легше зможу знайти свою місцину». Він вирішив залишитись біля дому та подумати над цією ідеєю.