2

– Максе, привіт!
– І тобі привіт, Настуне.

– Скільки часу пройшло, а ми тільки побачились. Та вже, напевно, три роки добігає, як ми закінчили навчання та розійшлися наші дороги.
– Та невже три роки? Боже, як же це швидко летить час! Здається, ще вчора сиділи за одною партою, розв'язували різні задачі, а сьогодні вже 2025.
– Так, Максиме, на жаль, час невблаганно летить.
– Ой, Максе, ти вже мене відправив в спогади. Давай не будемо згадувати. Ми так довго не бачились. Розкажи про себе: що відбувалося в твоєму житті? Можливо, маєш дружину, дітей?
– Знаєш, Насте, якось складно в мене з цим. То була одна, яку я щиро покохав, але якось в нас не пішло. Чи то в мене були неправильні очікування, чи в неї. Одним словом, не склалось.
– Шкода таке чути. Ти хороший хлопець, та як вже є.
– Ти що, Насте?
– А я була в шлюбі, маю чудового синочка, Андрійко звати. З чоловіком, на жаль, не склалось. Спочатку здавався дуже хорошим, а після народження Андрійка неначе його підмінили. Почав піднімати на мене руки. Я йому пробачала, бо дуже кохала та хотіла зберегти сім'ю хоча би заради синочка. Але щось мене підштовхнуло сходити до психолога, і він мені дав зрозуміти, що в такій сім'ї дуже поганий вплив на хлопчика. І я вирішила розірвати усі зв'язки з чоловіком. Отака в мене випала доля.
– Настю, мені дуже шкода тебе. Я знаю тебе майже усе життя. Ти чудова, хороша. Ти завжди мені подобалась як людина. І не тільки.
– Признаюся чесно.
– Що ти кажеш, Максе?
– Кажу, що завжди мав до тебе почуття, але не знав, як їх виразити. Ти така красива, відмінниця, а я середнячок, хуліган до того ж.
– Ой, Максе, як же це все печально чути, знаючи, що я також відчувала до тебе те саме.
– Та невже?
– Так, Максе, можу признатися: я просто мріяла про тебе.
– Насте, невже ми були такі сліпі і не помічали, що закохалися в одне одного?
– Як час показує, так.
– Настю, знаєш що?
– Що?
– Як ти дивишся на те, щоб дати нам шанс, коли ми вже дорослі, щирі одне з одним? І, до речі, я ще відчуваю до тебе почуття, але вже зовсім не дитячі.
– Максе, ти справді цього хочеш?
– Всім серцем.
– Тоді давай спробуємо. Але вже так, щоб ніколи не втратити нас.

І на якусь мить вони ніжно обійнялись, і та мить здалась їм вічністю