Історія героя: художник

Кожного дня наша багатостраждальна Україна, втрачає свої синів. Які стали на захист України. І сьогодні я розповів про одного з них - мого знайомого. Дуже світлої людини..

Ну почнемо з того, що майже зразу після народження його батьки - розлучилися. Через два роки мати вийшла заміж - другий раз за, росіянина. І переїхала туди жити... Сина вона лишила мамі (тобто бабусі головного героя)В неї нова сім'я і син її вже був - не потрібний, нажаль.. 

З самого дитинства хлопчик дуже любив малювати. Бабуся віддала його в художню школу. Два рази був призером обласного конкурсу - по малюванню. В 2014р коли почалось АТО йому було 17років. Він малював і продавав картини вже тоді допомагаючи воїнам..

Коли почалась повномасштабна  не задумуючись - пішов на війну. Тоді останній раз подзвонила його мама. Хоча чомусь важко назвати її мамою... Сказала, що " Русскые великий народ, и они правы. А он придурок уСраинскый". Слова "мама" - ще  треба заслужити. Хоч їх і не вибирають! 

На війні він служив більше трьох років. Коли він був в відпустці - за майже два роки. То нічого не хотів розказувати. Просто сказав, що там пекло на землі. Пам'ятаю, наскільки всі були спустошені дізнавшись про його смерть...Ця новина застала знецька. Як і всіх героїв його зустрічали на колінах. Його "матір" навіть не вийшла на зв'язок(( Наскільки зачерствіле сердце в цеї людини!(( Але хоч він був не потрібний своїй матері, його любили багато людей. Він був чесною та світлою людиною. (Але будучи на похороні мені було дуже боляче за нього, не можу зрозуміти цю жінку)

Дякую, тобі за наш захист Андрію! Вічна тобі пам'ять!!!