Короткі історії з життя

3. Сліпі вишивальниці

Ну почнемо з того, що моя сім'я досить таки релігійна. І кожного року, зимою я з мамою вишиваємо - рушник до церкви. Коли я приїжджаю до неї в село. Так було і цієї зими. Я із свого задушного міста приїхала до мами в село. Вишивати рушник.

В моєї неньки є рідна сестра яка пішла на роботу і нам сказали, щоб ми доглянули - правнучку. Ну ось ми вишиваємо, а так як в обох в нас зір поганий то звичайно в окулярах. І тут мама пішла ставити на чай. Прийшла і не побачила своїх - окуляр. Ми перешукали все. Я вже навіть хотіла мамі дати свої. Але я також без них вишивати не буду. І тут мама питає Марини, - дівчинки за якою ми дивились. "Ти не бачила моїх окуляр? Маринка, 4 рочки, як в нічому не бувало. Підходить до нас - бере окуляри з землі ( на наш просто величезний подив, ми майже годину їх шукали) і простягає мамі. Ми ще довго з цього сміялися. Ну ладно мама, а я зі своїми чотирма оками( в мене окуляри то були) Чого не побачила)))

Щастя

Подобається

#376 в Сучасна проза

У тексті є: короткі оповідання

Відредаговано: 30.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись