Одна з таких історій. Це про виключення світла, яка вже напевне, знайома кожному українцю. Це коли чекаєш того світла як манни небесної, щоб нарешті помитись після робити, і щось попрати.
Ось так і я. Прийшла після роботи, світла нема. Все як завжди)) Коли включили, то спочатку пішли митись діти, звичайно! Коли дійшла моя черга. То в самому процесі, те світло вимкнули.. Знаєте як в тих мелодрамах. Мені також той момент було і смішно і прибити когось хотілось - одночасно)) Нічого спас рушник, і ледь тепла вода на кухні. Яка грілась для кави, але то вже таке. Кава почекає!) Ось уже лягла, надумала трохи відпочити.( Не з моїм то щастям)). Чую гамін в коридорі, всі шумлять щось обговорюють. То мої сусіди побачили, що в сусідньому будинку є світло, а в нас нема)
Це було щось, вже хотіли іти виясняти та розбиратись( Правда я не до кінця зрозуміла куди із ким) Але наш соловейко баба Зіна почала колядувати, а будинок то в нас панельний, почули всі. (Вона в нас колись в хорі співала, це вам не хухри-мухри.) Тим самим розрулившиши всю ситуацію. Сусіди дійшовши висновку, що відтак нічого не доб'ємося. Особливо в уже майже 10 годині вечора - розійшлись по домам. (До речі розійшовшись почали підтримувати бабу Зіну, ну а чого сваритись, краще колядувати)))Але загалом сусіди дуже хороші завжди допомагають))